Мінськ, 6 березня 2002 -- Проте білоруський лідер напередодні виборів 31 березня підтримав українських комуністів, і це сьогодні піддав дуже різкій критиці посол України в Мінську Анатолій Дронь
На прес-конференції з приводу проголошення в Білорусі року Тараса Шевченка український посол в Мінську Анатолій Дронь повідомив, що пам’ятник Кобзареві, який стоїть поруч з посольством, нарешті може бути офіційно інавгуровано в квітні. Саме тоді в Мінську відбудуться Дні економіки та культури Києва -- лише один з багатьох заходів білоруського року Тараса Шеченка.
Пам’ятник українському поетові стоїть без офіційного відкриття майже рік. Очікувалося, що в цій церемонії братиме участь президент України Леонід Кучма, проте на це вже ніхто не сподівається. Це викликано також тим, що білоруський президент Аляксандр Лукашенка нещодавно зустрівся в Мінську з делегацією компартії України та заявив її лідерові Петру Симоненку, що підтримує українських комуністів на виборах до Верховної Ради.
На сьогоднішній прес-конференції посол України в білорусі Анатолій Дронь заявив:
"Взагалі, наш президент та наші керівники не дозволяють собі примати представників опозиційних владі організацій та відкрито підтримувати їх. Такого не було й під час парламентських виборів в Білорусі, і президентських тим більше. Дехто спробував їхати до України, зустрічалися з відповідними партіями та організаціями, але щоб керівники України -- такого не було!"
Заявив український посол в Мінську. Я запитав Анатолія Дроня, що робило посольство України з приводу цього несподіваного візиту Петра Симоненка до Аляксандра Лукашенки:
"Пра візыт мы ня ведалі, але з прэсы даведаліся -- так, як і вы, чулі пра гэтую сустрэчу. Гэта ж вядома, што кампартыя ў асобе Пятра Сыманэнкі ды іншых актаўна падтрымлівала Аляксандра Рыгоравіча на выбарах, гэта мы таксама ведаем, таму гэта зразумела".
Посла Дроня я також попросив прокоментувати поведінку білоруської влади, яка погодилася з пропозицією місцевих українців та посольства оголосити поточний рік роком Тараса Шевченка в Білорусі, але нічого більше не зробила.
Дронь: "Ёсьць увага беларускае ўлады да Ўкраіны, да Шаўчэнкі, да ініцыятывы нашых украінскіх грамад і амбасады. Выканаўчая ўлада падтрымала ініцыятыву. Дарэчы, я прачытаў пра тое, што было сказана не зусім верна: "Савет Міністраў Рэспублікі Беларусь сваёй пастановай абвесьціў 2002 год годам Тараса Шаўчэнкі". Пастановы не было. І ня трэба пастановы".
Отже, за словами посла Дроня, немає навіть постанови білоруської Ради Міністрів про рік Тараса Шевченка. Проте 1999 рік у Білорусі окремим указом Аляксандра Лукашенки було оголошено роком російського поета Александра Пушкіна, тоді ж було створено національний оргкомітет святкувань.
Тарасові Шевченку так не пощастило. Виглядає, що рік Шевченка в Білорусі відзначатиметься лише українськими силами. Та й в Україні цього року святкуватимуться ювілеї білоруських поетів Янки Купали та Якуба Коласа, а в Ялті заплановано відкрити пам’ятник ще одному білоруському поетові Максіму Багдановічу. Міністерство закордонних справ Білорусі дізналося про це від українського посольства в Мінську. Про участь офіційної Білорусі у шануванні трьох її ж класиків в Україні нічого не повідомляється.
На прес-конференції з приводу проголошення в Білорусі року Тараса Шевченка український посол в Мінську Анатолій Дронь повідомив, що пам’ятник Кобзареві, який стоїть поруч з посольством, нарешті може бути офіційно інавгуровано в квітні. Саме тоді в Мінську відбудуться Дні економіки та культури Києва -- лише один з багатьох заходів білоруського року Тараса Шеченка.
Пам’ятник українському поетові стоїть без офіційного відкриття майже рік. Очікувалося, що в цій церемонії братиме участь президент України Леонід Кучма, проте на це вже ніхто не сподівається. Це викликано також тим, що білоруський президент Аляксандр Лукашенка нещодавно зустрівся в Мінську з делегацією компартії України та заявив її лідерові Петру Симоненку, що підтримує українських комуністів на виборах до Верховної Ради.
На сьогоднішній прес-конференції посол України в білорусі Анатолій Дронь заявив:
"Взагалі, наш президент та наші керівники не дозволяють собі примати представників опозиційних владі організацій та відкрито підтримувати їх. Такого не було й під час парламентських виборів в Білорусі, і президентських тим більше. Дехто спробував їхати до України, зустрічалися з відповідними партіями та організаціями, але щоб керівники України -- такого не було!"
Заявив український посол в Мінську. Я запитав Анатолія Дроня, що робило посольство України з приводу цього несподіваного візиту Петра Симоненка до Аляксандра Лукашенки:
"Пра візыт мы ня ведалі, але з прэсы даведаліся -- так, як і вы, чулі пра гэтую сустрэчу. Гэта ж вядома, што кампартыя ў асобе Пятра Сыманэнкі ды іншых актаўна падтрымлівала Аляксандра Рыгоравіча на выбарах, гэта мы таксама ведаем, таму гэта зразумела".
Посла Дроня я також попросив прокоментувати поведінку білоруської влади, яка погодилася з пропозицією місцевих українців та посольства оголосити поточний рік роком Тараса Шевченка в Білорусі, але нічого більше не зробила.
Дронь: "Ёсьць увага беларускае ўлады да Ўкраіны, да Шаўчэнкі, да ініцыятывы нашых украінскіх грамад і амбасады. Выканаўчая ўлада падтрымала ініцыятыву. Дарэчы, я прачытаў пра тое, што было сказана не зусім верна: "Савет Міністраў Рэспублікі Беларусь сваёй пастановай абвесьціў 2002 год годам Тараса Шаўчэнкі". Пастановы не было. І ня трэба пастановы".
Отже, за словами посла Дроня, немає навіть постанови білоруської Ради Міністрів про рік Тараса Шевченка. Проте 1999 рік у Білорусі окремим указом Аляксандра Лукашенки було оголошено роком російського поета Александра Пушкіна, тоді ж було створено національний оргкомітет святкувань.
Тарасові Шевченку так не пощастило. Виглядає, що рік Шевченка в Білорусі відзначатиметься лише українськими силами. Та й в Україні цього року святкуватимуться ювілеї білоруських поетів Янки Купали та Якуба Коласа, а в Ялті заплановано відкрити пам’ятник ще одному білоруському поетові Максіму Багдановічу. Міністерство закордонних справ Білорусі дізналося про це від українського посольства в Мінську. Про участь офіційної Білорусі у шануванні трьох її ж класиків в Україні нічого не повідомляється.
