Київ, 20 березня 2002 - Україна намагається розширити напрями взаємодії з НАТО. Це одна з тем, яка обговорюється у Києві на переговорах за участю заступника помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Даніеля Спекхарда.
Заступник помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Даніель Спекхард впродовж двох днів проводить переговори з представниками і керівництвом Міністерства закордонних справ, адміністрації Президента України, та Міністерства оборони. Оголошених тем для переговорів формально дві – це проведення заходів з нагоди 5-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. А ці урочистості відбудуться в Києві влітку. Друга тема – це підготовка до проведення засідання Комісії «Україна-НАТО» в рамках самміту в Празі у листопаді.
Проте глибинний зміст цих тем інший. Він полягає в тому, що Київ та Брюссель зараз мають вирішити проблему про майбутній характер взаємин України та НАТО. Тобто про розширення такої взаємодії. Зокрема, попередньо – на рівні МЗС та Ради національної безпеки та оборони України виникла ідея, що Хартія про особливе партнерство себе вичерпала. Відтак, треба або оновити цей документ, або ухвалити заміть нього інший. Також у Києві стверджували, що настав час відкрити вже не офіс зв’язку чи інформації НАТО в Україні, як є нині, а повноцінну місію.
Однозначного ставлення з боку НАТО до цих пропозицій ще не сформовано. Відтак тривають консультації і переговори. Зокрема, важлива зустріч в цьому контексті була декілька тижнів тому Берліні, де на неформальному рівні зустрічались Генсек НАТО, міністр оборони та закордонних справ України, та інші посадовці з Україні. Візит заступника помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Даніель Спекхард в Україну можна сприймати як продовження цих консультацій. Хоча, зрозуміло, що сам Спекхард не буде робити у Києві якихось принципових заяв. Якщо вони будуть – то лише згодом. Або в межах конференції у Києві влітку, або на самміті НАТО в Празі.
Проте як експерти у Києві ставляться до можливих змін у формах взаємодії між Україною та НАТО? Леонід Поляков, директор військових програм Центру ім. Олександра Разумкова.
«Якщо розглядати співпрацю лише військову, або пов’язану з обороною у більш широкому плані, то мені здається, що хартія себе не вичерпала. Зараз Україна має індивідуальний план співпраці, який багато в чому є ширшим і глибшим, ніж програми співпраці з НАТО навіть деяких країн - кандидатів на вступ. Однак, коли ми повернемося до того, що НАТО – це не лише оборонний союз, а це військово-політична організація, то в цьому плані, дійсно, можна сказати, що рамки хартії можуть здаватися завузькими.
За межами хартії знаходиться питання щодо подання формальної заявки на вступ до НАТО. Це не означає, звісно, що якщо країна подасть заявку на вступ, то вона завтра стане членом НАТО. Вона може багато років досягати того рівня, що відповідає критеріям вступу. Але формально це виходить за рамки хартії. В хартії не передбачено добиватися формального вступу України в НАТО.
Тому, якщо розглядати рамки визначені хартією про співпрацю між Україною і НАТО, то можна сказати, що потрібно їх розширяти. Але це, переважно, з політичної точки зору, а не з військової», - вважає Леонід Поляков.
В свою чергу Володимир Горбулін, голова комісії з питань оборонно-промислового комплексу України про зовнішньополітичне майбутнє держави сказав таке: «Україна має приділити велику увагу новому підходу до співпраці з НАТО, яка має перетворитися у подальшому у один з найбільших впливових центрів боротьби проти тероризму. Хотів би додати лише одне, що сьогодні ми повинні поставити питання щодо зміни в Україні позаблокового статусу».
Проте це все пропозиції, які мають, скажімо так, зондуючий характер. І ще невідомо – чи не перелякається Україна в останній момент занадто сміливо рухатися у бік НАТО.
Заступник помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Даніель Спекхард впродовж двох днів проводить переговори з представниками і керівництвом Міністерства закордонних справ, адміністрації Президента України, та Міністерства оборони. Оголошених тем для переговорів формально дві – це проведення заходів з нагоди 5-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. А ці урочистості відбудуться в Києві влітку. Друга тема – це підготовка до проведення засідання Комісії «Україна-НАТО» в рамках самміту в Празі у листопаді.
Проте глибинний зміст цих тем інший. Він полягає в тому, що Київ та Брюссель зараз мають вирішити проблему про майбутній характер взаємин України та НАТО. Тобто про розширення такої взаємодії. Зокрема, попередньо – на рівні МЗС та Ради національної безпеки та оборони України виникла ідея, що Хартія про особливе партнерство себе вичерпала. Відтак, треба або оновити цей документ, або ухвалити заміть нього інший. Також у Києві стверджували, що настав час відкрити вже не офіс зв’язку чи інформації НАТО в Україні, як є нині, а повноцінну місію.
Однозначного ставлення з боку НАТО до цих пропозицій ще не сформовано. Відтак тривають консультації і переговори. Зокрема, важлива зустріч в цьому контексті була декілька тижнів тому Берліні, де на неформальному рівні зустрічались Генсек НАТО, міністр оборони та закордонних справ України, та інші посадовці з Україні. Візит заступника помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Даніель Спекхард в Україну можна сприймати як продовження цих консультацій. Хоча, зрозуміло, що сам Спекхард не буде робити у Києві якихось принципових заяв. Якщо вони будуть – то лише згодом. Або в межах конференції у Києві влітку, або на самміті НАТО в Празі.
Проте як експерти у Києві ставляться до можливих змін у формах взаємодії між Україною та НАТО? Леонід Поляков, директор військових програм Центру ім. Олександра Разумкова.
«Якщо розглядати співпрацю лише військову, або пов’язану з обороною у більш широкому плані, то мені здається, що хартія себе не вичерпала. Зараз Україна має індивідуальний план співпраці, який багато в чому є ширшим і глибшим, ніж програми співпраці з НАТО навіть деяких країн - кандидатів на вступ. Однак, коли ми повернемося до того, що НАТО – це не лише оборонний союз, а це військово-політична організація, то в цьому плані, дійсно, можна сказати, що рамки хартії можуть здаватися завузькими.
За межами хартії знаходиться питання щодо подання формальної заявки на вступ до НАТО. Це не означає, звісно, що якщо країна подасть заявку на вступ, то вона завтра стане членом НАТО. Вона може багато років досягати того рівня, що відповідає критеріям вступу. Але формально це виходить за рамки хартії. В хартії не передбачено добиватися формального вступу України в НАТО.
Тому, якщо розглядати рамки визначені хартією про співпрацю між Україною і НАТО, то можна сказати, що потрібно їх розширяти. Але це, переважно, з політичної точки зору, а не з військової», - вважає Леонід Поляков.
В свою чергу Володимир Горбулін, голова комісії з питань оборонно-промислового комплексу України про зовнішньополітичне майбутнє держави сказав таке: «Україна має приділити велику увагу новому підходу до співпраці з НАТО, яка має перетворитися у подальшому у один з найбільших впливових центрів боротьби проти тероризму. Хотів би додати лише одне, що сьогодні ми повинні поставити питання щодо зміни в Україні позаблокового статусу».
Проте це все пропозиції, які мають, скажімо так, зондуючий характер. І ще невідомо – чи не перелякається Україна в останній момент занадто сміливо рухатися у бік НАТО.
