Київ, 17 вересня 2002 - Яким чином трагедія 11 вересня позначилася на релігійній ситуації в Україні? Чи присутні антиісламські настрої в українському суспільстві?
На думку експертів, події 11 вересня в Америці навряд чи істотно вплинули на ставлення пересічних українців до представників мусульманської релігії. Провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства інституту філософії НАН України Людмила Филипович стверджує, що українське суспільство не встигло виробити чітких антиісламських настроїв. По-перше, мусульманська релігія в Україні не дуже поширена (за винятком Криму), і пересічний український громадянин мало що знає про магометанство. По-друге, українське суспільство у переважній більшості є досить апатичним, щоб цікавитися релігійною проблематикою взагалі та ісламським питанням, зокрема. Говорить Людмила Филипович.
“Я думаю, що антимусульманських настроїв українське суспільство не зуміло ще витворити, оскільки воно, складається враження, інфантильне. Це пов'язано ще з тим, що мусульманська громада в Україні нечисленна”.
Такої ж думки дотримується президент Української Асоціації Релігієзнавців Анатолій Колодний, котрий вважає, що відсутність виразних антимусульманських настроїв в українському соціумі зумовлене релігійною терпимістю переважної більшості українців.
“Нашому народові ніколи не була притаманна ненависть до мусульман. Хіба що у ті часи, коли ми мали набіги татар із півдня. Зараз, скільки я не спілкуюся з представниками різних конфесій, я не помічав антиісламських настроїв”, - зазначив Анатолій Колодний.
Разом із тим, на думку Людмили Филипович, у свідомості пересічного українця, вже вкорінився негативний образ мусульманина: “Я з цим постійно стикаюся, оскільки викладаю релігієзнавство у вузах. Як тільки я називаю тему “іслам”, реакція аудиторії абсолютно однозначна, і мені доводиться пояснювати студентам, що мусульманство – це не лише ваххабізм, і це не стільки ваххабізм”.
Керівник Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що стереотипне уявлення про мусульманина, як про терориста, не в останню чергу сформувано російською пропагандою крізь призму чеченської війни. Ігор Семиволос: “До певної міри цей образ для пересічного громадянина пов'язується з тими образами, які сформувалися ще з часів радянського союзу. Образи утворилися завдяки російській або західній пропаганді”.
Крім цього, на думку Ігоря Семиволоса, в українському суспільстві простежується тенденція до ідентифікації мусульман із представниками певного етносу. Це, із політичних мотивів, може бути використано для роздмухування міжнаціональної ворожнечі. Ігор Семиволос далі: “Для пересічного громадянина, який майже нічого не знає про життя мусульманської громади в Україні, скоріш за всього він мусульман уособлює, наприклад, з арабами. Я можу сказати, що ставлення до представників ісламу більш негативне, ніж позитивне. Тут є певна упередженість, небезпека, яку відчуває пересічний українець, коли мова заходить про іслам”.
На думку президента Української Асоціації Релігієзнавців Анатолія Колодного, часто ісламську карту розігрує у Криму російськомовна преса, яка аж ніяк не зацікавлена у тому, щоб мусульманська релігія стала чинником національної консолідації для кримських татар.
На думку експертів, події 11 вересня в Америці навряд чи істотно вплинули на ставлення пересічних українців до представників мусульманської релігії. Провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства інституту філософії НАН України Людмила Филипович стверджує, що українське суспільство не встигло виробити чітких антиісламських настроїв. По-перше, мусульманська релігія в Україні не дуже поширена (за винятком Криму), і пересічний український громадянин мало що знає про магометанство. По-друге, українське суспільство у переважній більшості є досить апатичним, щоб цікавитися релігійною проблематикою взагалі та ісламським питанням, зокрема. Говорить Людмила Филипович.
“Я думаю, що антимусульманських настроїв українське суспільство не зуміло ще витворити, оскільки воно, складається враження, інфантильне. Це пов'язано ще з тим, що мусульманська громада в Україні нечисленна”.
Такої ж думки дотримується президент Української Асоціації Релігієзнавців Анатолій Колодний, котрий вважає, що відсутність виразних антимусульманських настроїв в українському соціумі зумовлене релігійною терпимістю переважної більшості українців.
“Нашому народові ніколи не була притаманна ненависть до мусульман. Хіба що у ті часи, коли ми мали набіги татар із півдня. Зараз, скільки я не спілкуюся з представниками різних конфесій, я не помічав антиісламських настроїв”, - зазначив Анатолій Колодний.
Разом із тим, на думку Людмили Филипович, у свідомості пересічного українця, вже вкорінився негативний образ мусульманина: “Я з цим постійно стикаюся, оскільки викладаю релігієзнавство у вузах. Як тільки я називаю тему “іслам”, реакція аудиторії абсолютно однозначна, і мені доводиться пояснювати студентам, що мусульманство – це не лише ваххабізм, і це не стільки ваххабізм”.
Керівник Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що стереотипне уявлення про мусульманина, як про терориста, не в останню чергу сформувано російською пропагандою крізь призму чеченської війни. Ігор Семиволос: “До певної міри цей образ для пересічного громадянина пов'язується з тими образами, які сформувалися ще з часів радянського союзу. Образи утворилися завдяки російській або західній пропаганді”.
Крім цього, на думку Ігоря Семиволоса, в українському суспільстві простежується тенденція до ідентифікації мусульман із представниками певного етносу. Це, із політичних мотивів, може бути використано для роздмухування міжнаціональної ворожнечі. Ігор Семиволос далі: “Для пересічного громадянина, який майже нічого не знає про життя мусульманської громади в Україні, скоріш за всього він мусульман уособлює, наприклад, з арабами. Я можу сказати, що ставлення до представників ісламу більш негативне, ніж позитивне. Тут є певна упередженість, небезпека, яку відчуває пересічний українець, коли мова заходить про іслам”.
На думку президента Української Асоціації Релігієзнавців Анатолія Колодного, часто ісламську карту розігрує у Криму російськомовна преса, яка аж ніяк не зацікавлена у тому, щоб мусульманська релігія стала чинником національної консолідації для кримських татар.
