Прага, 9 жовтня 2002 — Комітет із відвернення тортур Ради Європи оприлюднив нарешті звіти про ставлення в Україні до затриманих. Як мовиться в цих звітах дво- чи й чотирирічної давнини, з публікацією яких українська влада погодилася лише зараз, це ставлення нерідко межувало з тортурами.
Комітет із відвернення тортур Ради Європи оприлюднив у середу три свої звіти з України разом із відповідями на них української влади. Звіти, що стосуються 1998 – 2000 років, згадують про численні свідчення поганого ставлення «оперативників» до затриманих — і в першу чергу фізичних зловживань, що в багатьох випадках наближаються до тортур. Ідеться, наприклад, про побиття ногами й руками, або й кийками чи прикладами зброї, підвішування за ноги чи руки, биття по підошвах, спричинення опіків, позбавлення повітря пластиковим мішком на голові чи маскою протигазу або вживання електрошоку.
Перші два з цих звітів, за 1998 – 99 роки, також різко критикують нерідко «неприйнятні» умови в ізоляторах тимчасового утримання: переповнені камери — до 10 осіб на 15 квадратних метрів, — чи камери без ліжок, затемнені ґратами вікна й заслабке штучне освітлення, або перевищення термінів затримання понад дозволених законом 10 діб. Так само звернено увагу на погані гігієнічні й санітарні умови у в’язничних закладах, недостатнє харчування чи замалу лікарську допомогу хворим на туберкульоз.
Звіт за 2000 рік зазначає в цьому вже певні поліпшення. Так само Комітет із відвернення тортур звертає увагу й на відповіді української сторони, в яких визначено дальші заходи для поліпшення становища затриманих та арештованих — зокрема засуджених на довічне ув’язнення, ставлення до яких непокоїло представників Ради Європи.
Делегація Комітету з відвернення тортур Ради Європи — а це лікарі, юристи, фахівці з прав людини і з в’язничної справи — знову повернеться до України наприкінці цього року, мовиться в повідомленні для преси.
Самі ж звіти з часів дво- чи й чотирирічної давнини оприлюднено аж тепер — вони завжди публікуються лише зі згоди країни, про яку в них ідеться. Але українська влада виявилася в наданні такої згоди не останньою з-посеред 44 членів Ради Європи: уряди Росії й Естонії досі не дозволяють публікувати звіти про тортури в своїх країнах.
Комітет із відвернення тортур Ради Європи оприлюднив у середу три свої звіти з України разом із відповідями на них української влади. Звіти, що стосуються 1998 – 2000 років, згадують про численні свідчення поганого ставлення «оперативників» до затриманих — і в першу чергу фізичних зловживань, що в багатьох випадках наближаються до тортур. Ідеться, наприклад, про побиття ногами й руками, або й кийками чи прикладами зброї, підвішування за ноги чи руки, биття по підошвах, спричинення опіків, позбавлення повітря пластиковим мішком на голові чи маскою протигазу або вживання електрошоку.
Перші два з цих звітів, за 1998 – 99 роки, також різко критикують нерідко «неприйнятні» умови в ізоляторах тимчасового утримання: переповнені камери — до 10 осіб на 15 квадратних метрів, — чи камери без ліжок, затемнені ґратами вікна й заслабке штучне освітлення, або перевищення термінів затримання понад дозволених законом 10 діб. Так само звернено увагу на погані гігієнічні й санітарні умови у в’язничних закладах, недостатнє харчування чи замалу лікарську допомогу хворим на туберкульоз.
Звіт за 2000 рік зазначає в цьому вже певні поліпшення. Так само Комітет із відвернення тортур звертає увагу й на відповіді української сторони, в яких визначено дальші заходи для поліпшення становища затриманих та арештованих — зокрема засуджених на довічне ув’язнення, ставлення до яких непокоїло представників Ради Європи.
Делегація Комітету з відвернення тортур Ради Європи — а це лікарі, юристи, фахівці з прав людини і з в’язничної справи — знову повернеться до України наприкінці цього року, мовиться в повідомленні для преси.
Самі ж звіти з часів дво- чи й чотирирічної давнини оприлюднено аж тепер — вони завжди публікуються лише зі згоди країни, про яку в них ідеться. Але українська влада виявилася в наданні такої згоди не останньою з-посеред 44 членів Ради Європи: уряди Росії й Естонії досі не дозволяють публікувати звіти про тортури в своїх країнах.
