Прага, 25 жовтня 2002 – Ми вже розповідали про нове дослідження британських аналітиків з Jane’s Intelligence Digest, які стверджують, що президент Росії переглядає політику щодо українського лідера. Ба більше. За однієї з версій, нове російсько-американське партнерство може означати і спільний вибір майбутнього президента для України.
Як виглядає ця проблема з Москви? На запитання Радіо Свобода відповідає Дмитро Фурман з Інституту Європи Академії наук Росії:
"По-перше, якщо так можна сказати, це непристойно поставлене запитання. Врешті-решт, вибори президента України повинні бути справою народу України, а не домовленістю російської та американської влади. Це перебільшення можливостей і Росії, і Америки впливати на події. Загалом події в Україні, як і будь-якій іншій державі, розвиваються за своєю внутрішньою логікою. Звісно, якусь роль домовленості й вплив російський, і американський, підтримка їхня можуть відіграти, але це загалом другорядне. Така хибна думка досить поширена. Треба підтримувати того, іншого, а така підтримка буває деколи контр-продуктивною. Ось Росія підтримувала на цих парламентських виборах не "Нашу Україну", а ось цю "За Єду," але перемогла на виборах за партійними списками "Наша Україна," тобто можливості Росії обмежені. Треба передусім вивчати саму країну, а не наші бажання."
А які шанси того, що президент Росії таки зробить якийсь натяк, дасть зрозуміти, що Кучма вже не такий його великий друг, що тоді?
"Кучма тримається на волоску, це ясно. Якщо Путін дасть сигнал, це зіграє певну роль, безперечно. Але навіть це може зіграти не стовідсоткову роль. Ось Путін дав зрозуміти, що Лукашенко його не влаштовує, ну і що. Лукашенко й далі при владі."
"По-перше, якщо так можна сказати, це непристойно поставлене запитання. Врешті-решт, вибори президента України повинні бути справою народу України, а не домовленістю російської та американської влади. Це перебільшення можливостей і Росії, і Америки впливати на події. Загалом події в Україні, як і будь-якій іншій державі, розвиваються за своєю внутрішньою логікою. Звісно, якусь роль домовленості й вплив російський, і американський, підтримка їхня можуть відіграти, але це загалом другорядне. Така хибна думка досить поширена. Треба підтримувати того, іншого, а така підтримка буває деколи контр-продуктивною. Ось Росія підтримувала на цих парламентських виборах не "Нашу Україну", а ось цю "За Єду," але перемогла на виборах за партійними списками "Наша Україна," тобто можливості Росії обмежені. Треба передусім вивчати саму країну, а не наші бажання."
А які шанси того, що президент Росії таки зробить якийсь натяк, дасть зрозуміти, що Кучма вже не такий його великий друг, що тоді?
"Кучма тримається на волоску, це ясно. Якщо Путін дасть сигнал, це зіграє певну роль, безперечно. Але навіть це може зіграти не стовідсоткову роль. Ось Путін дав зрозуміти, що Лукашенко його не влаштовує, ну і що. Лукашенко й далі при владі."
