Париж, 22 листопада 2002 - Популярний французький тижневик “Міжнародний огляд” навесні цього року присвятив темі голодомору в Україні резонансні і до певної міри несподівані для французької періодики публікації. Вони не могли пройти повз увагу нашого київського кореспондента Тараса Марусика. Під час свого травневого відрядження до Парижа він записав керівника одного з відділів цього видання Реймона Кларінара.
Французький тижневик Courrier international (“Міжнародний огляд”) публікує на своїх сторінках переклади статей з найрізноманітніших видань світу. Регулярно впродовж останніх восьми років на шпальтах Courrier international з’являються й українські статті - великою мірою завдяки французові на ім’я Реймон Кларінар.
На початку розмови я запитав його, чим був зумовлений вибір публікацій про голодомор.
Говорить Реймон Кларінар:
“Роль “Міжнародного кур’єру” полягає в тому, щоб завжди акцентувати на дуже важливих для країни, про яку йдеться, соціальних явищах. А голодомор-геноцид є, очевидно, ключовим в історії України. Однак про нього у Франції нічого не відомо. Вже віддавна ми хотіли зробити якусь публікацію на цю тему, але не було доступних для французького читача статей, поки ми не натрапили на статтю професора Джеймса Мейса в газеті “День”. Значення його статті саме в тому, що, з погляду французького читача, її викладено добре. Крім того, Джеймс Мейс поставив питання надзвичайно сміливо, у вигляді припущення – а щоб було з визнанням голокосту, якби війну виграла Німеччина? Він провів паралель з голодомором-геноцидом, в якому українці зазнали небачених втрат у протистоянні з радянським режимом, і тому ця тема майже невідома на заході”.
Поряд зі статтею Джеймса Мейса поміщена і стаття Реймона Кларінара. Для французького читача, - сказав мені пан Кларінар, - необхідні були деякі загальні пояснення – коріння голодомору, українська національна ідея, боротьба українського народу проти Радянської Росії та проти нацистської Німеччини.
Я запитав Реймона Кларінара, чи легко було проштовхнути цю тему на шпальти тижневика. Ось що він відповів:
“Ні-ні, це не було легко, тому Courrier international є типовим для французьких засобів масової інформації. Існують теми, які заважають. Голодомор – одна з таких тем. Говорячи ширше, все, що стосується теми національної України, заважає – з особистих міркувань чи через політичні умови, а дуже часто через те, що люди, на жаль, не вельми цікавляться Україною. Але, треба сказати, що надруковане досьє про український голодомор викликало реакцію не лише професійних журналістів, але й читачів, які надіслали нам і-мейли, де було сказано, що ця тема їх зацікавила”
Це був керівник одного з відділів французького тижневика Courrier international (“Міжнародний огляд”) Реймон Кларінар.
Французький тижневик Courrier international (“Міжнародний огляд”) публікує на своїх сторінках переклади статей з найрізноманітніших видань світу. Регулярно впродовж останніх восьми років на шпальтах Courrier international з’являються й українські статті - великою мірою завдяки французові на ім’я Реймон Кларінар.
На початку розмови я запитав його, чим був зумовлений вибір публікацій про голодомор.
Говорить Реймон Кларінар:
“Роль “Міжнародного кур’єру” полягає в тому, щоб завжди акцентувати на дуже важливих для країни, про яку йдеться, соціальних явищах. А голодомор-геноцид є, очевидно, ключовим в історії України. Однак про нього у Франції нічого не відомо. Вже віддавна ми хотіли зробити якусь публікацію на цю тему, але не було доступних для французького читача статей, поки ми не натрапили на статтю професора Джеймса Мейса в газеті “День”. Значення його статті саме в тому, що, з погляду французького читача, її викладено добре. Крім того, Джеймс Мейс поставив питання надзвичайно сміливо, у вигляді припущення – а щоб було з визнанням голокосту, якби війну виграла Німеччина? Він провів паралель з голодомором-геноцидом, в якому українці зазнали небачених втрат у протистоянні з радянським режимом, і тому ця тема майже невідома на заході”.
Поряд зі статтею Джеймса Мейса поміщена і стаття Реймона Кларінара. Для французького читача, - сказав мені пан Кларінар, - необхідні були деякі загальні пояснення – коріння голодомору, українська національна ідея, боротьба українського народу проти Радянської Росії та проти нацистської Німеччини.
Я запитав Реймона Кларінара, чи легко було проштовхнути цю тему на шпальти тижневика. Ось що він відповів:
“Ні-ні, це не було легко, тому Courrier international є типовим для французьких засобів масової інформації. Існують теми, які заважають. Голодомор – одна з таких тем. Говорячи ширше, все, що стосується теми національної України, заважає – з особистих міркувань чи через політичні умови, а дуже часто через те, що люди, на жаль, не вельми цікавляться Україною. Але, треба сказати, що надруковане досьє про український голодомор викликало реакцію не лише професійних журналістів, але й читачів, які надіслали нам і-мейли, де було сказано, що ця тема їх зацікавила”
Це був керівник одного з відділів французького тижневика Courrier international (“Міжнародний огляд”) Реймон Кларінар.
