Київ, 27 листопада 2002 - Всі ключові посади в новому уряді, очолюваному Віктором Януковичем, вже розподілені. Президент призначив віце-прем’єрів. Поки що журналісти уникають категоричних коментарів. Виняток, хіба що становить кандидатура на посаду голова Нацбанку України. Здебільшого, газетярі прогнозують – якою буде подальша робота урядовців. Про перспективи нинішнього складу кабінету міністрів розмірковує і газета “Сегодня”.
Як би не були обмежені повноваження прем’єр-міністра, а нова людина на цій посаді – завжди інша політика. Про те, якою вона може бути у Януковича-адміністратора та Януковича-політика розмірковує газета “Вечірні вісті”. Автор статті “Що Янукович нам готує?” прогнозує, що новообраний прем’єр поділить Україну на регіони перспективні і депресивні, приречені на стагнацію – все залежатиме від сировинного потенціалу області. А для країни, не такої вже й багатої на корисні копалини – це шлях в нікуди, - зазначає автор.
Щоденник також вміщує коментар народного депутата Едуарда Гурвіца, котрий переконаний, що прем’єр Янукович буде діяти цілеспрямованіше, ніж його попередник. Але це буде цілеспрямованість лідера клану, тривалий час позбавленого влади, і тепер цю владу отримавши з рук кланів, що не витримали конкуренції. Іншими словами, - уточнює Гурвіц, - головною метою і напрямками діяльності нового Кабміну буде перерозподіл власності і сфер впливу з одного боку, і боротьба з парламентською опозицією – з іншого.
Втім, якщо вірити опитуваним, а це: вчені, лікарі, юристи, робітники - причому з різних регіонів країни, думки яких доводить до читачів газета “День” – ніякої опозиції в Україні немає, а якщо і є – то це не опозиція, а “не знаю, як її назвати, аби нікого не образити”. І конструктивності в т.зв. опозиції немає, і розхитує вона човен, який і без того тоне. Ознайомитися докладніше з дивною одностайністю представників різних суспільних прошарків щодо того, як впливають дії опозиції на їхню життєву позицію можна в рубриці “Запитання “Дня”.
А в матеріалі, що має заголовок “Місцевим владам вигідний конфлікт опозиції та Президента” дописувач “Дня” висловлює твердження, що поки київські політичні еліти роблять спроби опанувати технології інформаційних поєдинків, обговорюють схеми стосунків з громадянським суспільством, займаються дипломатичними вправами, місцева влада вирішує свої власні питання.
“Нацбанк: рівняння з одним невідомим” – у публікації під таким заголовком кореспондент газети “Правда України” пропонує власне бачення причин, що спонукали президента Л.Кучму запропонувати Сергія Тигіпка на посаду голови Нацбанку. Називаючи лідера фракції “Трудова Україна” не останньою людиною в т.зв. “дніпропетровській групі”, журналіст зазначає, що призначення Тигіпка створить певну противагу по лінії: регіони і основні фінансово-промислові групи. В публікації також наводяться справжні причини, через які усунуто від керівництва НБУ Володимира Стельмаха. Це – відмова піти на емісійне вирішення в 3,5 мільярда гривень за рахунок коштів Нацбанку, оскільки колишній “головний банкір” вважав це рішення таким, що може мати катастрофічні наслідки.
Газета “Україна молода” привертає увагу до ситуації, що склалася на ринку мас-медіа. Автор матеріалу стверджує, що майже 60% інформаційно-політичних видань в Україні належить державі. Якщо додати до них 25 державних облтелерадіокомпаній, кілька десятків міських і, найголовніше, УТ-1 – єдиний телеканал, який має змогу дивитися все населення України, та ще згадати радіотрансляційну мережу, то вимальовується дуже цікавий медіа-холдинг. Поруч з ним навіть медіа-імперії президентського зятя та голови президентської адміністрації з усіма їхніми ІСТУ, СТБ, Інтерами тощо виглядають моськами на тлі слона. Але цей слон сумирно стоїть “на задніх лапках” поруч із моськами перед тими, хто має владу. Чому? Про це – читайте в статті “Навіщо глухим свобода слова?”
В цьому ж числі часопис друкує публікацію, в якій переповідається про перебіг подій та пристрасті, що відбувалися на з’їзді Федерації профспілок України. Стаття має назву “Трейд-юніори на переправі, або Був у з’їзду ФПУ початок, та немає з’їздові кінця”.
Як би не були обмежені повноваження прем’єр-міністра, а нова людина на цій посаді – завжди інша політика. Про те, якою вона може бути у Януковича-адміністратора та Януковича-політика розмірковує газета “Вечірні вісті”. Автор статті “Що Янукович нам готує?” прогнозує, що новообраний прем’єр поділить Україну на регіони перспективні і депресивні, приречені на стагнацію – все залежатиме від сировинного потенціалу області. А для країни, не такої вже й багатої на корисні копалини – це шлях в нікуди, - зазначає автор.
Щоденник також вміщує коментар народного депутата Едуарда Гурвіца, котрий переконаний, що прем’єр Янукович буде діяти цілеспрямованіше, ніж його попередник. Але це буде цілеспрямованість лідера клану, тривалий час позбавленого влади, і тепер цю владу отримавши з рук кланів, що не витримали конкуренції. Іншими словами, - уточнює Гурвіц, - головною метою і напрямками діяльності нового Кабміну буде перерозподіл власності і сфер впливу з одного боку, і боротьба з парламентською опозицією – з іншого.
Втім, якщо вірити опитуваним, а це: вчені, лікарі, юристи, робітники - причому з різних регіонів країни, думки яких доводить до читачів газета “День” – ніякої опозиції в Україні немає, а якщо і є – то це не опозиція, а “не знаю, як її назвати, аби нікого не образити”. І конструктивності в т.зв. опозиції немає, і розхитує вона човен, який і без того тоне. Ознайомитися докладніше з дивною одностайністю представників різних суспільних прошарків щодо того, як впливають дії опозиції на їхню життєву позицію можна в рубриці “Запитання “Дня”.
А в матеріалі, що має заголовок “Місцевим владам вигідний конфлікт опозиції та Президента” дописувач “Дня” висловлює твердження, що поки київські політичні еліти роблять спроби опанувати технології інформаційних поєдинків, обговорюють схеми стосунків з громадянським суспільством, займаються дипломатичними вправами, місцева влада вирішує свої власні питання.
“Нацбанк: рівняння з одним невідомим” – у публікації під таким заголовком кореспондент газети “Правда України” пропонує власне бачення причин, що спонукали президента Л.Кучму запропонувати Сергія Тигіпка на посаду голови Нацбанку. Називаючи лідера фракції “Трудова Україна” не останньою людиною в т.зв. “дніпропетровській групі”, журналіст зазначає, що призначення Тигіпка створить певну противагу по лінії: регіони і основні фінансово-промислові групи. В публікації також наводяться справжні причини, через які усунуто від керівництва НБУ Володимира Стельмаха. Це – відмова піти на емісійне вирішення в 3,5 мільярда гривень за рахунок коштів Нацбанку, оскільки колишній “головний банкір” вважав це рішення таким, що може мати катастрофічні наслідки.
Газета “Україна молода” привертає увагу до ситуації, що склалася на ринку мас-медіа. Автор матеріалу стверджує, що майже 60% інформаційно-політичних видань в Україні належить державі. Якщо додати до них 25 державних облтелерадіокомпаній, кілька десятків міських і, найголовніше, УТ-1 – єдиний телеканал, який має змогу дивитися все населення України, та ще згадати радіотрансляційну мережу, то вимальовується дуже цікавий медіа-холдинг. Поруч з ним навіть медіа-імперії президентського зятя та голови президентської адміністрації з усіма їхніми ІСТУ, СТБ, Інтерами тощо виглядають моськами на тлі слона. Але цей слон сумирно стоїть “на задніх лапках” поруч із моськами перед тими, хто має владу. Чому? Про це – читайте в статті “Навіщо глухим свобода слова?”
В цьому ж числі часопис друкує публікацію, в якій переповідається про перебіг подій та пристрасті, що відбувалися на з’їзді Федерації профспілок України. Стаття має назву “Трейд-юніори на переправі, або Був у з’їзду ФПУ початок, та немає з’їздові кінця”.
