– Якої західної реакції слід чекати на події в Україні, адже багато людей на Заході вітали прихід Віктора Януковича до влади в Україні як «ефективного менеджера» і «реформатора»?
– Так, Ви маєте цілковиту рацію, що багато людей мали подібні сподівання і надії. Але вони не усвідомлювали, що змінилася ціла парадигма. Ситуація кардинально змінилася 4 березня, коли парламент ухвалив закон, що дозволив Вікторові Януковичу керувати країною разом із партією Литвина і комуністами замість широкої коаліції. Це відбулося на тлі перемоги газово-нафтового крила над модернішим та проєвропейським крилом всередині Партії регіонів. В результаті ми бачимо не більш збалансовану політику, яку вів Президент Леонід Кучма, але таку політику, яка вводить Україну в рамки російської геополітики та в російські рамки енергетичних стосунків. Це значна зміна, і, як на мене, перша реакція Сполучених Штатів та державного секретаря США Гілларі Клінтон є цілком помилковою. Навіть якщо Янукович щиро вірить у вступ України в Європейський Союз та в те, що він зможе підтримувати баланс, то зараз він втратив можливість це зробити.
– Досі Україна вважалася хоч і молодою та недосвідченою, але все ж таки демократією. Але те, як тепер ухвалюються закони у Верховній Раді, зокрема, сьогодні, мало хто наважився б назвати демократичним. Чи ми побачимо якусь реакцію на це з Європейського Союзу?
– Важко сказати. Але якщо бути холодним, а може навіть і цинічно реалістичним, то багатьом впливовим людям у Європейському Союзі це байдуже. Вони хочуть стабільності, їм однаково, як її досягнуть. Інші, поза сумнівом, помітять, що підписання енергетичних угод має на меті відновлення прихованих субсидій в Україні, незаконний експорт газу до європейських країн вже за ринковою ціною, відновлення прихованих каналів особистого збагачення та посилення адміністративних ресурсів нової влади. Це робить подальшу дискусію з Європейським Союзом про шляхи модернізації українського енергетичного сектору позбавленою всякого сенсу.
– Ви кажете, що багатьом в Європі потрібна стабільність за будь-яку ціну, але сьогоднішні бійки у Верховній Раді свідчать швидше про зворотнє. Багато експертів в Україні вже прогнозують більше нестабільності в Україні.
– Думаю, що Янукович хитро розраховує, що він уже відформатував свою вертикаль влади. Ми бачимо, як швидко угоди отримали більшість в парламенті. Звичайно, опозиція буде ставити це питання перед Конституційним Судом. Але в мене є підозра, що Янукович небезпідставно сподівається, що друга вертикаль влади, Конституційний Суд, вирішить це питання позитивно для нього. Українська опозиція – в розхитаному та слабкому стані. Тож його третій розрахунок полягає у тому, що вони ще довго не зможуть нічого протиставити йому. Думаю, він не помилився, потрібно буде ще багато часу для того, щоб з’явилася опозиція, яка буде об’єднаною, послідовною та яка зможе отримати довіру населення.
– Так, Ви маєте цілковиту рацію, що багато людей мали подібні сподівання і надії. Але вони не усвідомлювали, що змінилася ціла парадигма. Ситуація кардинально змінилася 4 березня, коли парламент ухвалив закон, що дозволив Вікторові Януковичу керувати країною разом із партією Литвина і комуністами замість широкої коаліції. Це відбулося на тлі перемоги газово-нафтового крила над модернішим та проєвропейським крилом всередині Партії регіонів. В результаті ми бачимо не більш збалансовану політику, яку вів Президент Леонід Кучма, але таку політику, яка вводить Україну в рамки російської геополітики та в російські рамки енергетичних стосунків. Це значна зміна, і, як на мене, перша реакція Сполучених Штатів та державного секретаря США Гілларі Клінтон є цілком помилковою. Навіть якщо Янукович щиро вірить у вступ України в Європейський Союз та в те, що він зможе підтримувати баланс, то зараз він втратив можливість це зробити.
– Досі Україна вважалася хоч і молодою та недосвідченою, але все ж таки демократією. Але те, як тепер ухвалюються закони у Верховній Раді, зокрема, сьогодні, мало хто наважився б назвати демократичним. Чи ми побачимо якусь реакцію на це з Європейського Союзу?
– Важко сказати. Але якщо бути холодним, а може навіть і цинічно реалістичним, то багатьом впливовим людям у Європейському Союзі це байдуже. Вони хочуть стабільності, їм однаково, як її досягнуть. Інші, поза сумнівом, помітять, що підписання енергетичних угод має на меті відновлення прихованих субсидій в Україні, незаконний експорт газу до європейських країн вже за ринковою ціною, відновлення прихованих каналів особистого збагачення та посилення адміністративних ресурсів нової влади. Це робить подальшу дискусію з Європейським Союзом про шляхи модернізації українського енергетичного сектору позбавленою всякого сенсу.
– Ви кажете, що багатьом в Європі потрібна стабільність за будь-яку ціну, але сьогоднішні бійки у Верховній Раді свідчать швидше про зворотнє. Багато експертів в Україні вже прогнозують більше нестабільності в Україні.
– Думаю, що Янукович хитро розраховує, що він уже відформатував свою вертикаль влади. Ми бачимо, як швидко угоди отримали більшість в парламенті. Звичайно, опозиція буде ставити це питання перед Конституційним Судом. Але в мене є підозра, що Янукович небезпідставно сподівається, що друга вертикаль влади, Конституційний Суд, вирішить це питання позитивно для нього. Українська опозиція – в розхитаному та слабкому стані. Тож його третій розрахунок полягає у тому, що вони ще довго не зможуть нічого протиставити йому. Думаю, він не помилився, потрібно буде ще багато часу для того, щоб з’явилася опозиція, яка буде об’єднаною, послідовною та яка зможе отримати довіру населення.
