 |
| За кілька років на цих рівненських пагорбах може вирости "Хутір Великої Волині" |
Автори етнопарку хочуть відтворити традиційні для Волині садиби українських, чеських, польських, словацьких селян. Подібні етнопарки існують у Литві, Австрії, Данії.В Україні ж музеї архітектури страждають академічністю, вважає Сергій Лейчук.
Із традиціями минулого – у майбутнє
Сергій Лейчук: Нам з нашою багатющою культурою Полісся – прабатьківщини слов’ян – важливо мати такий музей на теренах нашої області. Рівне знаходиться і знаходилося на перехресті торгівельних шляхів зі сходу на захід і з півдня на північ. Роками назбирувався матеріал… Ми сподіваємося, що депутати місцевих рад зможуть оцінити привабливість цього проекту в розрізі великого культурницького проекту «Via Regia – культурний шлях Європи» та «Євро-2012.
Р. С.: Ви вважаєте реальним, що до 2012 року цей музей може почати діяти?
С. Л.: Є напрацювання, відібрані експозиційні садиби, придбані і передані нам на зберігання експонати, є підтримка Інституту мистецтва, фольклору та етнографії, багато науковців підтримують цей проект, а також людей мистецтва, які готові вже сьогодні приступити до його реалізації.
Р. С.: Що є найважчим у втіленні цієї ідеї?
С. Л.: Формальність набуття земельної ділянки на те, щоб розмістити там експозиційні споруди, щоб представити наше Полісся, Велику Волинь…
Р. С.: Яку місцину ви вподобали?
С. Л.: Пагорби навпроти обласної лікарні. Але ми не зазіхали на ту територію тільки тому, що знаємо, наскільки вона є спірною на використання…
Експонатів та ідей вистачить на два об’єкти?
А й справді – за землю за Пагорбом слави уже не перший рік ідуть суперечки між місцевими бізнесменами, котрі обіцяють тут розташувати то спортивні споруди, то ботанічний сад, однак поки що тут існують тільки самозахоплені городи. А трохи далі – мальовничі пагорби урочища Бармаки. Експозиція так і проситься до цих місць, однак міські депутати спохопилися щось пропонувати авторам проекту тільки після того, як їх «обігнали» депутати приміського селища Квасилів – вони з готовністю виділили частину селищної землі під етнопарк.
Сергій Лейчук каже, якщо виділять ще й територію у Рівному, експонатів та ідей вистачить на ці два об’єкти.
Опоненти: ідея хороша, але не на часі
Авторові проекту опонує завідувачка етнографічного відділу обласного краєзнавчого музею Алла Українець, вказуючи на кілька проблем.Перш за все — дороговизну самого проекту, а особливо його утримання, а ще — попри велику кількість зібраного краєзнавцями етнографічного матеріалу, пробіли в експозиціях, які стосуються одного проміжку часу.
«Справа не в тому, щоб створити скансен, а основне, щоб зберегти його. Адже хати, хліви, клуні – це потребує особливого догляду. Люди, які живуть у селі, знають: щоб хата збереглася, треба в ній жити… Нещодавно ми відвідували Переяслав-Хмельницький музей і бачили, скільки створених там експозицій у хатах і церквах страждають, бо ці споруди вже потребують ремонту», – зазначає Алла Українець.
Вона нагадує, у Пирогові зловмисники спалили експозицію Карпат, згоріли 50 буковинських скринь. Вона вважає, українці ще не навчилися поважати власні раритети настільки, щоб берегти, а не нищити й розпродувати їх.
Алла Українець: «Знаючи, скільки у нас колекціонерів уже «працювали» в цьому напрямку і «почистили» наші села, і які унікальні речі ми хотіли купити, але купили вони, їх перекупили... Тепер дуже важко буде відтворити навіть цей інтер’єр».
Втім, автори проекту наполягають: якщо не зараз, то коли? Вони стверджують, що вже мають достатньо заявок від майстрів, котрі хотіли б не просто працювати, а й мешкати в майбутньому скансені, а ще сподіваються на меценатів, які профінансують створення для мешканців етнопарку сучасних побутових умов.