Водяні кузні, в яких важкий молот приводила в дію сила води, з’явилися в Німеччині в часи пізнього середньовіччя, ще в 14-му столітті. Звідти вони широко розповсюдилися в значній частині Європи, і останні такі пристрої кували залізо аж до середини минулого століття.
Німецькою мовою такі водяні кузні називають Eisenhammer – молот для (кування) заліза, або ж Hammerwerk – механічний молот. Від німецького Hammer – молот – і пішла назва таких водяних кузень іще в кількох мовах. Зокрема, в чеській мові їх називають hamr, а в угорській і словацькій – hámor.
Саме від угорського слова – а Закарпаття здавна опинилося в складі Угорщини – й виникла місцева українська назва «гамора».
Хоча на Закарпатті й упевнені в унікальності своєї «Гамори», таких водяних кузень збереглося в Європі близько двох десятків, переважно в Німеччині, а також у Чехії й Словаччині. Більша частина їх залишилася в працездатному стані й зараз теж використовується як музеї.
Німецькою мовою такі водяні кузні називають Eisenhammer – молот для (кування) заліза, або ж Hammerwerk – механічний молот. Від німецького Hammer – молот – і пішла назва таких водяних кузень іще в кількох мовах. Зокрема, в чеській мові їх називають hamr, а в угорській і словацькій – hámor.
Саме від угорського слова – а Закарпаття здавна опинилося в складі Угорщини – й виникла місцева українська назва «гамора».
Хоча на Закарпатті й упевнені в унікальності своєї «Гамори», таких водяних кузень збереглося в Європі близько двох десятків, переважно в Німеччині, а також у Чехії й Словаччині. Більша частина їх залишилася в працездатному стані й зараз теж використовується як музеї.