Керівники країн-членів Європейського Союзу на своєму саміті в Брюсселі визнали, що, найімовірніше, муситимуть зустрітися ще раз, щоб визначити, хто стане першим «президентом Євросоюзу».
Вони шукають лідера, здатного зміцнити позиції ЄС на світовій сцені.
Тим часом керівники країн ЄС дали знати, що ним напевно не стане колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, якого буквально до останнього часу називали чільним і майже безсумнівним кандидатом на цю посаду.
Але вже перед самим самітом Блер не отримав підтримки від групи партій європейських соціалістів – союзників Лейбористської партії Великої Британії, до якої належить він сам, і через це його кандидатура стала «непрохідною».
Ідеться про постійну посаду голови (президента) Європейської Ради – найвищого політичного органу ЄС, – яку запроваджує Лісабонський договір про принципи реформування і подальшого функціонування Європейського Союзу. Цю посаду також неформально називають «президентом ЄС».
Нині в Європейській Раді, тобто на зібраннях голів держав чи урядів країн ЄС, головує по півроку керівник країни, яка в цей час очолює Раду Європейського Союзу – головний орган ухвалення рішень ЄС, відомий також як «рада міністрів ЄС».
Вони шукають лідера, здатного зміцнити позиції ЄС на світовій сцені.
Тим часом керівники країн ЄС дали знати, що ним напевно не стане колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер, якого буквально до останнього часу називали чільним і майже безсумнівним кандидатом на цю посаду.
Але вже перед самим самітом Блер не отримав підтримки від групи партій європейських соціалістів – союзників Лейбористської партії Великої Британії, до якої належить він сам, і через це його кандидатура стала «непрохідною».
Ідеться про постійну посаду голови (президента) Європейської Ради – найвищого політичного органу ЄС, – яку запроваджує Лісабонський договір про принципи реформування і подальшого функціонування Європейського Союзу. Цю посаду також неформально називають «президентом ЄС».
Нині в Європейській Раді, тобто на зібраннях голів держав чи урядів країн ЄС, головує по півроку керівник країни, яка в цей час очолює Раду Європейського Союзу – головний орган ухвалення рішень ЄС, відомий також як «рада міністрів ЄС».
