ДНІПРО – У Дніпрі, в театрі драми та комедії, вперше презентували виставу про патріотизм. Театр, який ще кілька років тому називався «імені Горького» і мав у своєму репертуарі винятково російськомовні постановки, зокрема російською йшла навіть «Лісова пісня» за Лесею Українкою й це викликало скандал, зараз намагається говорити з глядачем українською й на болючі теми сьогодення. Прем’єрна вистава «Саша, винеси сміття» – це перша вистава за сучасною драматургією на патріотичну тематику, каже директор і художній керівник театру Сергій Мазаний. І хоча тема боротьби за Незалежність, Майдану та війни на Донбасі – наскрізна, творці вистави розповідають про любов до України й громадянський обов’язок, уникаючи однотонності й моралізаторства.
П’єсу написала відома українська сценаристка Наталія Ворожбит, авторка сценаріїв фільмів «Кіборги», «Дике поле», лауреатка цьогорічного Венеційського фестивалю. Головну роль виконує актор театру та кіно Ігор Шульга, зокрема відомий українській аудиторії за фільмом «Позивний Бандерас».
Драма про втрату близької людини, але не тільки
«Саша, винеси сміття» – це, по суті, історія одного українського військового Олександра (актор – Ігор Шульга). Він помирає від серцевого нападу ще до початку подій Революції гідності. Але навіть за своєї фізичної відсутності в цьому світі продовжує піклуватись про свою родину – дружину Катю (актриса Олена Попова) та прийомну доньку Оксану (актриси Маргарита Савенко й Діана Данилюк). А коли починається війна на Донбасі, навіть здатен повернутися з потойбіччя, аби стати на захист рідної землі.
А втім, переказувати сюжет нової вистави Драмікому – справа невдячна: глядач все побачить і зрозуміє сам, каже режисер спектаклю Артур Опрятний. Ми зустрілися з ним у холі театру, за кілька хвилин до початку вистави. Режисер особисто зустрічав глядачів і не приховував хвилювання.
Для нього – це третя режисерська робота в цьому театрі й перша, так само як і для театру, – на таку тему. П’єса відомої сценаристки Наталії Ворожбит була однією з небагатьох про війну на Донбасі, які справді «зачепили», зауважує він.
Я не хотів, щоб про війну говорилося прямо. Але хотів, щоб вона була присутняАртур Опрятний
Над постановкою колектив працював понад два місяці.
«П’єса написана 2015 року, але тема актуальна і зараз, тема родини, тема втрати близької людини. Майдан, АТО, все, що з цим пов’язано, – репертуар театру був осторонь від цього. А тепер ми піднімаємо цю тему. У виставі – три персонажі. Хотілось, щоб на сцені було небагато людей, хотілось досягти якоїсь камерності. Я не хотів, щоб про війну говорилося прямо. Але хотів, щоб вона була присутня. Ми зараз живемо тут, але думки все одно там – що там відбувається, які новини, у когось там рідні, друзі», – розповів Радіо Свобода режисер.
«Не було дисонансу між образом і актором»
Головну роль у виставі – українського військового, полковника Збройних сил України й викладача військової академії – грає відомий дніпровський актор театру й кіно Ігор Шульга. Розмовляємо з ним, доки не пролунав третій дзвінок. Ігор уже в гримі й сценічному одязі.
44-річний чоловік був учасником Революції гідності й допомагав армії як волонтер, коли його молодший брат, також актор Олег Шульга (виконавець головних ролей у фільмах «Червоний», «Позивний Бандерас», «Доброволець»), служив у зоні АТО.
Тому образ, створений на сцені, багато в чому йому суголосний, каже актор.
«Робота над роллю була дуже цікавою. Не було ніякого дисонансу між моїм образом і мною як актором, тому що я згоден із висновками, думками й учинками мого героя. Мені в цьому сенсі було легко: я розумію, що відбувається в душі героя. У чому був виклик – ті обставини, ті події в Україні, про які йдеться, зрозумілі й кожному глядачеві, який сидить у залі. Тому важливо бути повністю правдивим, достовірним, чесним. Якщо глядач замислиться після вистави – це буде великою подякою нам за нашу роботу, бо це командна робота», – сказав Радіо Свобода Ігор Шульга.
Це – певний ступінь безвихіддя, коли навіть мертві стають на захист рідної земліІгор Шульга
Померлий український військовий, який здатен стати на захист батьківщини навіть після своєї смерті, – містичний, але дуже сильний образ, каже виконавець ролі. Авторка заклала в сюжет образ неіснуючої – «сьомої» – хвилі мобілізації, на яку можуть стати навіть мертві, додає Ігор Шульга.
«Це – певний ступінь безвихіддя, коли навіть мертві стають на захист рідної землі. На сцені троє. Всі говорять, що я – головний герой. Але я вважаю, що дівчатам – складніше. Вони мають показати проблему морального вибору: з одного боку, вони його дуже люблять, з іншого – не можуть погодитись втратити його ще раз. Війна ще не закінчилась, і кожен із нас не знає, що на нього чекає. Можливо, ця «сьома» хвиля мобілізації є в серцях і душах тих, хто вболіває за Україну», – вважає актор.
У театрі – український боєць, в кіно – його антагоніст
Роботі Ігоря Шульги над роллю у виставі передували зйомки у фільмі про війну на Донбасі. У кінострічці «Позивний Бандерас» він зіграв роль силовика з протилежного табору – російського ФСБ. Примітно, що в цьому ж фільмі йог брат Олег виконує роль українського бійця.
У перервах між підготовкою спектаклю, розповідає Ігор Шульга, він знімався ще в одній кінострічці про події на сході України – у новому фільмі Валентина Васяновича, творця «Атлантиди». Стрічка називатиметься «Відблиск». І знову Шульга грав людину «з іншого боку».
«У фільмі «Відблиск» я виконую роль начальника тюрми – щось на кшталт «Ізоляції». Так, в кіно я граю злодія, а в театрі – бійця. Так складається акторська доля, але я розумію, що ці ролі теж треба правдиво відтворювати. Я радий, що зміг попрацювати з таким режисером, як Васянович», – розповів Радіо Свобода Ігор Шульга.
Автобіографічна п’єса Наталії Ворожбит
Сценаристка Наталія Ворожбит через карантин на прем’єру приїхати не змогла. Передала театрові й глядачам відеозвернення.
У ньому розказала, що п’єсу «Саша, винеси сміття» вона написала 2015 року на замовлення шотландського театру з Глазго. Твір багато в чому автобіографічний, каже вона. Ще за два роки до його написання саме слово «війна» здавалось архаїкою, але настали часи, коли воно увійшло в повсякдення.
«За кілька років до початку війни я втратила дуже близьку людину. Це мій вітчим, полковник. Коли це все почалося, я думала: а якби він дожив? Як би він пішов воювати, як би ми його проводжали, чекали. А якби він загинув, як би ми це пережили? Я навіть раділа, що він помер раніше, а не під час війни. От такі різні думки, емоції, страхи мене мучили тоді. Мені навіть не довелося щось вигадувати, я просто їх перенесла в п’єсу», – сказала у відеозверненні до глядачів Наталія Ворожбит.
Попри карантин, на прем’єру прийшло чимало глядачів. Вистава «Саша…» для театру – історична подія, вважає директор і художній керівник Сергій Мазаний.
«Уперше за всі роки Незалежності з цієї сцени ми говоримо українською мовою про нас з вами. Ми говоримо про взаємовідносини, про ставлення до подій, які тривають в Україні. Ми говоримо про патріотизм», – зазначив він.
На прем’єру Драміком запросив, зокрема, колишніх бійців та волонтерів. Одна з глядачок – Дар’я – працює як психолог з колишніми військовими. Каже: цю виставу пропустити не могла.
«У нас у всіх є якесь бачення тих чи інших питань, проблеми втрати. Мені цікаво, як це висвітлили ці актори», – сказала Дар’я.
По завершенню вистави глядачі вітали акторів стоячи.
Побачити постановку в театрі можна буде після Нового року.
