Київ, 13 серпня 2001 - Україна розглядає варіант продажу своїх танків до Америки, де вони будуть використані як мішені на полігонах. До цього можливого контракту в країні ставляться недвозначно. Хоча після того, як Україна два роки тому завершила виробництво 320 танків для Пакистану, нині продавати бронетехніку Києву надзвичайно складно. Бо пропозиції на цьому ринку значно перевищують попит.
Вперше про можливість придбання Америкою української бронетехніки стало відомо у березні минулого року. Після переговорів у Вашингтоні міністра оборони України Олександр Кузьмука з тодішнім керівником американського оборонного відомства прес-служба Міноборони України повідомила, що Уільямом Коеном висловив зацікавленість у придбанні в Україні деяких зразків бронетанкової техніки. Проте жодних подробиць не наводилось. Переговори тривають й досі. Танки в Україні розпоряджається міністерство оборони, та завод Малишева у Харкові, де виготовляють нові зразки. Завод має право на самостійну торгівлю зброєю. Проте директор цього заводу Григорій Малюк до американських пропозицій ставиться упереджено:
- Вони закуповують два-три екземпляри любої техніки, які виготовляються у різних країнах світу для відпрацювання засобів враження. Нам також була зроблена пропозиція поставити танки у якості мішеней. Ми бідні, але горді і поки що на це не йдемо. Бо вважаємо, що це питання престижу та розкриття певних властивостей машини, - говорить директор заводу Малишева Григорій Малюк.
Свого часу Вашингтон вже звертався до Києва з пропозицією придбати зброю, яка стоїть на оснащенні армії України. Це було під час перших днів операції сил НАТО проти Югославії з її тодішнім лідером Слободаном Мілошивечем. Тоді заявилися повідомлення, що Росія може передати Югославії партію зенітно–ракетних комплексів з назвою “Бук”, які значно зміцнять протиповітряну оборону Югославії і створять серйозну загрозу для авіації НАТО, і насамперед США. Відтак, США хотіли придбати в України якраз саме оті “Буки”. Міноборони України відмовилося від цієї американської пропозиції, мотивуючи відмову тим, що ці комплекси потрібні для забезпечення обороноздатності позаблокової країни. Хоча в тій же компанії “Укрспецекпорт” стверджували, що насправді через рік-другий ці озброєння перетвориться на металобрухт, і тоді їх ніхто не візьме і задарма. Нині в компанії “Укрспецекпорт”, яка торгує українською зброєю на зовнішніх ринках, також вважають, що продаж українських танків до США ніяк не зашкодить обороноздатності України. Навіть якщо це буде і останній виріб національної танкової промисловості танк Т-84. Перші десять танків цього типу візьмуть участь у параді на День незалежності України. Цей танк також бере участь у тендерах для переозброєння армії Греції, Туреччини та Малайзії. Тож всі ноу-хау цього танку не є, скажімо так, надзвичайно секретними. В Міноборони України ті, хто обізнаний з пропозиціями американської сторони, кажуть, що взагалі не йдеться, що США хочуть придбати для свого полігону саме найсучасніші українські розробки. А екс-радянські танки має ціла низка Європейських країн, в тому числі і нові члени НАТО - такі як Чехія, Польща та Угорщина. І з ними у США не буде жодних проблем при укладанні подібного контракту. Тож пропозиції Вашингтону саме до Києва скоріш були просто закамуфльованим жестом підтримки, який в Україні не захотіли помітити.
Вперше про можливість придбання Америкою української бронетехніки стало відомо у березні минулого року. Після переговорів у Вашингтоні міністра оборони України Олександр Кузьмука з тодішнім керівником американського оборонного відомства прес-служба Міноборони України повідомила, що Уільямом Коеном висловив зацікавленість у придбанні в Україні деяких зразків бронетанкової техніки. Проте жодних подробиць не наводилось. Переговори тривають й досі. Танки в Україні розпоряджається міністерство оборони, та завод Малишева у Харкові, де виготовляють нові зразки. Завод має право на самостійну торгівлю зброєю. Проте директор цього заводу Григорій Малюк до американських пропозицій ставиться упереджено:
- Вони закуповують два-три екземпляри любої техніки, які виготовляються у різних країнах світу для відпрацювання засобів враження. Нам також була зроблена пропозиція поставити танки у якості мішеней. Ми бідні, але горді і поки що на це не йдемо. Бо вважаємо, що це питання престижу та розкриття певних властивостей машини, - говорить директор заводу Малишева Григорій Малюк.
Свого часу Вашингтон вже звертався до Києва з пропозицією придбати зброю, яка стоїть на оснащенні армії України. Це було під час перших днів операції сил НАТО проти Югославії з її тодішнім лідером Слободаном Мілошивечем. Тоді заявилися повідомлення, що Росія може передати Югославії партію зенітно–ракетних комплексів з назвою “Бук”, які значно зміцнять протиповітряну оборону Югославії і створять серйозну загрозу для авіації НАТО, і насамперед США. Відтак, США хотіли придбати в України якраз саме оті “Буки”. Міноборони України відмовилося від цієї американської пропозиції, мотивуючи відмову тим, що ці комплекси потрібні для забезпечення обороноздатності позаблокової країни. Хоча в тій же компанії “Укрспецекпорт” стверджували, що насправді через рік-другий ці озброєння перетвориться на металобрухт, і тоді їх ніхто не візьме і задарма. Нині в компанії “Укрспецекпорт”, яка торгує українською зброєю на зовнішніх ринках, також вважають, що продаж українських танків до США ніяк не зашкодить обороноздатності України. Навіть якщо це буде і останній виріб національної танкової промисловості танк Т-84. Перші десять танків цього типу візьмуть участь у параді на День незалежності України. Цей танк також бере участь у тендерах для переозброєння армії Греції, Туреччини та Малайзії. Тож всі ноу-хау цього танку не є, скажімо так, надзвичайно секретними. В Міноборони України ті, хто обізнаний з пропозиціями американської сторони, кажуть, що взагалі не йдеться, що США хочуть придбати для свого полігону саме найсучасніші українські розробки. А екс-радянські танки має ціла низка Європейських країн, в тому числі і нові члени НАТО - такі як Чехія, Польща та Угорщина. І з ними у США не буде жодних проблем при укладанні подібного контракту. Тож пропозиції Вашингтону саме до Києва скоріш були просто закамуфльованим жестом підтримки, який в Україні не захотіли помітити.
