Прага, 1 жовтня 2001 – Три тижні після терористичних актів у Нью-Йорку і Вашінгтоні західні коментатори аналізують деякі серйозні зміни в зовнішній політиці США і в міжнародних політичних укладах, які стали наслідком цих терористичних актів. На думку оглядачів, донедавні зовнішньополітичні пріорітети президента США Буша втратили свою вагу, принаймні на найближчий час.
Коментуючи реакцію Вашінгтона на терористичні акти в Нью-Йорку і Вашінгтоні, оглядач німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Лео Віланд пише, що президент США Буш продемонстрував надзвичайну терплячість у цій справі, зокрема він розпочав обережні дипломатичні заходи, економічні приготування і запобіжні заходи всередині країни. Тим часом його радники з питань національної безпеки наполягають переважно на своїй стратегії погроз.
Автор звертає також увагу, за його ж словами, на нові параметри у зовнішній політиці президента Буша. Ідеться передусім про тимчасове відсунення на задній план проблеми розширення союзу НАТО на Схід, а також програми протиракетної оборони США. Натомість на перший план висуваються взаємини з Росією, яка погодилася співпрацювати в боротьбі з тероризмом і домагається за це припинення критики за чеченську війну. Тим часом Пакистан, проти якого дотепер були оголошені санкції за розробку ядерної зброї, нині очікує спеціально скроєного для нього нового «плану Маршала», тобто широкої економічної допомоги. Змінено мірки і до Казахстану, Узбекистану і Таджикистану, яких раніше згадувано переважно в контексті порушення прав людини. Подібні зміни принесла і співпраця США з китайськими таємними службами.
Редактор газети «Інтернешанел геральд трібюн» Дейвід Іґнатіус теж порушує зміни в зовнішньополітичному курсі адміністрації США, проте в іншій частині світу - на Близькому сході. За словами автора, протягом останніх років близькосхідна політика США була цілковито занедбана. Часто Сполучені Штати були пов’язані зі скорумпованими авторитарними режимами і мусульмани розглядали це, як цинічні намагання забезпечити собі дальші достави нафти. Сполучені Штати фактично відсторонили себе від Близького сходу. На думку автора, США, залишившись союзником Ізраїлю, занедбали інші аспекти близькосхідної політики. Постає таке враження, як вважає автор, що Вашінгтон проявляє увагу до арабських країн лише тоді, коли постає кризова ситуація. Далі автор критикує США за те, що вони ніколи не порушували проблеми демократії і прав людини в арабських країнах. Можливо, тому, веде далі автор, щоб не вразити королівську родину в Саудівській Аравії або, можливо, бояться, що більшість мусульман можуть обрати антиамериканські режими іранського зразка. Автор підкреслює на закінчення, що Сполучені Штати не можуть і не повинні займати позиції, яка іде врозріз із принципами демократії і свободи.
Коментуючи реакцію Вашінгтона на терористичні акти в Нью-Йорку і Вашінгтоні, оглядач німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Лео Віланд пише, що президент США Буш продемонстрував надзвичайну терплячість у цій справі, зокрема він розпочав обережні дипломатичні заходи, економічні приготування і запобіжні заходи всередині країни. Тим часом його радники з питань національної безпеки наполягають переважно на своїй стратегії погроз.
Автор звертає також увагу, за його ж словами, на нові параметри у зовнішній політиці президента Буша. Ідеться передусім про тимчасове відсунення на задній план проблеми розширення союзу НАТО на Схід, а також програми протиракетної оборони США. Натомість на перший план висуваються взаємини з Росією, яка погодилася співпрацювати в боротьбі з тероризмом і домагається за це припинення критики за чеченську війну. Тим часом Пакистан, проти якого дотепер були оголошені санкції за розробку ядерної зброї, нині очікує спеціально скроєного для нього нового «плану Маршала», тобто широкої економічної допомоги. Змінено мірки і до Казахстану, Узбекистану і Таджикистану, яких раніше згадувано переважно в контексті порушення прав людини. Подібні зміни принесла і співпраця США з китайськими таємними службами.
Редактор газети «Інтернешанел геральд трібюн» Дейвід Іґнатіус теж порушує зміни в зовнішньополітичному курсі адміністрації США, проте в іншій частині світу - на Близькому сході. За словами автора, протягом останніх років близькосхідна політика США була цілковито занедбана. Часто Сполучені Штати були пов’язані зі скорумпованими авторитарними режимами і мусульмани розглядали це, як цинічні намагання забезпечити собі дальші достави нафти. Сполучені Штати фактично відсторонили себе від Близького сходу. На думку автора, США, залишившись союзником Ізраїлю, занедбали інші аспекти близькосхідної політики. Постає таке враження, як вважає автор, що Вашінгтон проявляє увагу до арабських країн лише тоді, коли постає кризова ситуація. Далі автор критикує США за те, що вони ніколи не порушували проблеми демократії і прав людини в арабських країнах. Можливо, тому, веде далі автор, щоб не вразити королівську родину в Саудівській Аравії або, можливо, бояться, що більшість мусульман можуть обрати антиамериканські режими іранського зразка. Автор підкреслює на закінчення, що Сполучені Штати не можуть і не повинні займати позиції, яка іде врозріз із принципами демократії і свободи.
