Торонто, 19 листопада 2001 – Студент торонтонського університету Олекса Рева під час багатолюдної зустрічі зі школярами, яка відбулася у рамках тижня пам’яті жертв українського голодомору 1933 року, згадав, зокрема, про той факт, як вчителька історії, росіянка за походженням заборонила йому в шкільні роки обрати для наукової праці тему голодомору. Мовляв, нічого такого ніколи в Україні не було. Цей факт, розповідав Олеска Рева, змусив мене серйозно взятися за вивчення теми голодомору, щоби довести вчительці, що цей злочин проти українського народу, жертвами якого стали мільйони невинних людей, був страшною траґедією, про яку світ мусить знати.
Про такі факти, коли вчителі історії в канадських школах неохоче сприймають зацікавлення своїх вихованців темою голодомору в Україні, говорили й інші учасники зустрічі. Ці арґументи і спонукали Конґрес українців Канади звернутися до канадського уряду з пропозицією про те, що Канада як багатокультурна держава не має права іґнорувати цю сторінку не лише української, а й світової історії, й мала б ставитися до цього факту не менш уважно, ніж до інших ґеноцидів, які пережило людство в минулому столітті. До речі, в уряді Канади лежить і інша пропозиція одномільйонної української громади. Пропозиція про створення музею жертв голодомору.
Але як слушно зауважила у розмові для радіо Свобода голова торонтонського відділу Конґресу українців Канади Марійка Шканбара, поки в самій Україні не буде такого музею, канадцям важко буде довести, що він заслуговує на увагу.
Марійка Шканбара
Нас дивує трохи, що Україна не візьметься до цієї акції, щоб також у цей спосіб відзначити цю велику трагічну історію українського народу. Нам треба музей, де наші діти би могли увійти і побачити – як діти в Ізраїлі йдуть до Яд-Вашем – історію голокосту. Думаю, український уряд повинен зробити голоду-ґеноциду, щоб наш нарід знав ту історію народу, де загинуло понад 10 мільйонів людей. І не дай Боже, щоб знову повторилася така історія, і світ не взяв це в руки, і ніхто не говорив про це, а навпаки говорили, що це справді не був голодомор, але неврожай… Це для нас пекуче й болісне, що Україна не візьметься й не поставить такий великий пам’ятник тим жертвам голоду, щоб ціла Україна його бачила. Щоб люди знали про цей голодомор, про те, що діялося в Україні 33-го року.
Надія Бадзів
Під час тижня пам’яті жертв голодомору, який почався у Торонто 17 листопада, у канадській мистецькій фундації відкрито виставку унікальних учнівських художніх праць «Голодомор очима дітей». Відбулася також дискусія канадських науковців та громадських активістів на тему «Голодомор. Що далі?». У неділю, 25 листопада, у всіх церквах Торонто відбудуться панахиди за жертвами голодомору.
Про такі факти, коли вчителі історії в канадських школах неохоче сприймають зацікавлення своїх вихованців темою голодомору в Україні, говорили й інші учасники зустрічі. Ці арґументи і спонукали Конґрес українців Канади звернутися до канадського уряду з пропозицією про те, що Канада як багатокультурна держава не має права іґнорувати цю сторінку не лише української, а й світової історії, й мала б ставитися до цього факту не менш уважно, ніж до інших ґеноцидів, які пережило людство в минулому столітті. До речі, в уряді Канади лежить і інша пропозиція одномільйонної української громади. Пропозиція про створення музею жертв голодомору.
Але як слушно зауважила у розмові для радіо Свобода голова торонтонського відділу Конґресу українців Канади Марійка Шканбара, поки в самій Україні не буде такого музею, канадцям важко буде довести, що він заслуговує на увагу.
Марійка Шканбара
Нас дивує трохи, що Україна не візьметься до цієї акції, щоб також у цей спосіб відзначити цю велику трагічну історію українського народу. Нам треба музей, де наші діти би могли увійти і побачити – як діти в Ізраїлі йдуть до Яд-Вашем – історію голокосту. Думаю, український уряд повинен зробити голоду-ґеноциду, щоб наш нарід знав ту історію народу, де загинуло понад 10 мільйонів людей. І не дай Боже, щоб знову повторилася така історія, і світ не взяв це в руки, і ніхто не говорив про це, а навпаки говорили, що це справді не був голодомор, але неврожай… Це для нас пекуче й болісне, що Україна не візьметься й не поставить такий великий пам’ятник тим жертвам голоду, щоб ціла Україна його бачила. Щоб люди знали про цей голодомор, про те, що діялося в Україні 33-го року.
Надія Бадзів
Під час тижня пам’яті жертв голодомору, який почався у Торонто 17 листопада, у канадській мистецькій фундації відкрито виставку унікальних учнівських художніх праць «Голодомор очима дітей». Відбулася також дискусія канадських науковців та громадських активістів на тему «Голодомор. Що далі?». У неділю, 25 листопада, у всіх церквах Торонто відбудуться панахиди за жертвами голодомору.
