Прага, 29 листопада 2001 — Французький суд підтвердив право дитини з генетичними вадами не народжуватися. У Франції з новою силою розгортаються дискусії.
Касаційний суд у Парижі — найвищий апеляційний суд Франції — дійшов висновку, що хлопчик із синдромом Дауна не був би народжений, якби лікарі не оминули увагою його генетичну ваду, — і призначив йому фінансове відшкодування.
Ухвалене в середу рішення підтвердило принцип, що його вперше застосовано рік тому в схожій справі — тоді відшкодування було присуджено хлопцеві з тяжким пошкодженням мозку: його невиліковну хворобу лікарі теж не помітили, коли його мати була вагітна.
Той вирок засудили борці за права інвалідів — на їхню думку, таким чином було встановлено прецедент, що саме народження дитини може вважатися за шкоду, варту компенсації.
Рішення в середу розгнівило їх іще більше — тепер ті права, що їх раніше присудили в випадку з тяжким ушкодженням, надано й дитині зі значно меншою вадою — синдромом Дауна.
«Деякі судді й далі вважають, що краще бути мертвим, ніж інвалідом», – заявив Ксав’є Мірабель, голова організації, що її назву можна перекласти як Об’єднання проти дискримінації інвалідів.
А деякі політики заявляють, що нинішнє рішення суду «відчиняє двері євгеніці».
Це вже не перший і не другий такий вирок — після згаданої справи річної давнини цей прецедент було підтверджено і в червні. І тоді суд установив, що стосовно ще трьох дітей, народжених із фізичними вадами, прецедент дійсний, бо «можна встановити прямий причинний зв’язок із помилкою лікаря».
Непокоять ці рішення й лікарів — вони можуть заохочувати гінекологів радити жінкам іти на аборт за найменшої підозри на інвалідність дитини, аби уникнути потім ризику потрапити під суд і платити відшкодування.
«Дедалі більша кількість позовів матиме серйозний вплив на дії фахівців…», – мовиться в заяві Національного об’єднання лікарів Франції. За його даними, професійне страхування для гінекологів уже подорожчало вдесятеро від часу першого минулорічного процесу.
А політики й юристи закликають змінити систему соціяльного забезпечення, щоб батькам дітей-інвалідів не доводилося вдаватися до суду, аби здобути кошти на догляд за хворими.
Касаційний суд у Парижі — найвищий апеляційний суд Франції — дійшов висновку, що хлопчик із синдромом Дауна не був би народжений, якби лікарі не оминули увагою його генетичну ваду, — і призначив йому фінансове відшкодування.
Ухвалене в середу рішення підтвердило принцип, що його вперше застосовано рік тому в схожій справі — тоді відшкодування було присуджено хлопцеві з тяжким пошкодженням мозку: його невиліковну хворобу лікарі теж не помітили, коли його мати була вагітна.
Той вирок засудили борці за права інвалідів — на їхню думку, таким чином було встановлено прецедент, що саме народження дитини може вважатися за шкоду, варту компенсації.
Рішення в середу розгнівило їх іще більше — тепер ті права, що їх раніше присудили в випадку з тяжким ушкодженням, надано й дитині зі значно меншою вадою — синдромом Дауна.
«Деякі судді й далі вважають, що краще бути мертвим, ніж інвалідом», – заявив Ксав’є Мірабель, голова організації, що її назву можна перекласти як Об’єднання проти дискримінації інвалідів.
А деякі політики заявляють, що нинішнє рішення суду «відчиняє двері євгеніці».
Це вже не перший і не другий такий вирок — після згаданої справи річної давнини цей прецедент було підтверджено і в червні. І тоді суд установив, що стосовно ще трьох дітей, народжених із фізичними вадами, прецедент дійсний, бо «можна встановити прямий причинний зв’язок із помилкою лікаря».
Непокоять ці рішення й лікарів — вони можуть заохочувати гінекологів радити жінкам іти на аборт за найменшої підозри на інвалідність дитини, аби уникнути потім ризику потрапити під суд і платити відшкодування.
«Дедалі більша кількість позовів матиме серйозний вплив на дії фахівців…», – мовиться в заяві Національного об’єднання лікарів Франції. За його даними, професійне страхування для гінекологів уже подорожчало вдесятеро від часу першого минулорічного процесу.
А політики й юристи закликають змінити систему соціяльного забезпечення, щоб батькам дітей-інвалідів не доводилося вдаватися до суду, аби здобути кошти на догляд за хворими.