Белград, 11 квітня 2002 – “Белград не причетний до масакру”, “Неможлива місія” та “Нідерландці частково винні” – це найчастіші заголовки в сьогодніших сербських газетах коли йдеться про результати дослідження групи нідерландських експертів. Преса, зокрема, зазначає, що ні Белград ні Слободан Мілошевич, а ймовірно ні Радован Караджич не були причетні до найбільшого кровопролиття в Європі після другої світової війни.
Ніхто у Белграді, за винятком сербських ультранаціоналістів, не заперечує, що боснійські серби після захоплення Сребрениці ліквідували кілька тисяч мужчин й підлітків. Все-ж, якщо читати між рядками, можна збагнути, що офіційний Белград після оприлюднення цього матеріалу зітхнув із полегшенням. Причина в тому, що нарешті виявилося що сили боснійських сербів, очолювані генералом Ратком Младичем, у згаданій операції діяли без підтримки та згоди кого-небудь із Сербії. Отож, відповідальність мають нести Младич та його офіцери, а не усі серби.
Немає сумніву, що масакр у Сребрениці належить до найтемніших сторінок новітньої європейської історії. Газета “Політика” відзначає, що після оприлюднення згаданого матеріалу прокуратура Міжнародного трибуналу у Гаазі буде змушена внести певні зміни до обвинувачувального акту проти Слободана Мілошевича.
Переповідаючи суть документу, який складається із шести тисяч сторінок, сербська преса утримується від коментарів. Більшість газет цитує уривки, в яких йде мова про те, що уряд Нідерландів безвідповідально послав сто десять військовослужбовців у неможливу місію та, що вони стали співучасниками в етнічній чистці.
Щодо генерала Младича, він нібито ховається в дачах своїх друзів у горах центральної Сербії. Представник Збройних сил недавно заявив, що генерала більше не захищає підрозділ військової поліції. Младич ніколи не висловлював каяття з приводу масакру у Сребрениці та інших злочинів. Кажуть, що він після самогубства своєї дочки зненавидів усіх людей. Преса своєчасно писала, що дочка Младича вчинила самогубство саме через батька: не могла знести ганьби, що вона є дитиною масового вбивці.
Ніхто у Белграді, за винятком сербських ультранаціоналістів, не заперечує, що боснійські серби після захоплення Сребрениці ліквідували кілька тисяч мужчин й підлітків. Все-ж, якщо читати між рядками, можна збагнути, що офіційний Белград після оприлюднення цього матеріалу зітхнув із полегшенням. Причина в тому, що нарешті виявилося що сили боснійських сербів, очолювані генералом Ратком Младичем, у згаданій операції діяли без підтримки та згоди кого-небудь із Сербії. Отож, відповідальність мають нести Младич та його офіцери, а не усі серби.
Немає сумніву, що масакр у Сребрениці належить до найтемніших сторінок новітньої європейської історії. Газета “Політика” відзначає, що після оприлюднення згаданого матеріалу прокуратура Міжнародного трибуналу у Гаазі буде змушена внести певні зміни до обвинувачувального акту проти Слободана Мілошевича.
Переповідаючи суть документу, який складається із шести тисяч сторінок, сербська преса утримується від коментарів. Більшість газет цитує уривки, в яких йде мова про те, що уряд Нідерландів безвідповідально послав сто десять військовослужбовців у неможливу місію та, що вони стали співучасниками в етнічній чистці.
Щодо генерала Младича, він нібито ховається в дачах своїх друзів у горах центральної Сербії. Представник Збройних сил недавно заявив, що генерала більше не захищає підрозділ військової поліції. Младич ніколи не висловлював каяття з приводу масакру у Сребрениці та інших злочинів. Кажуть, що він після самогубства своєї дочки зненавидів усіх людей. Преса своєчасно писала, що дочка Младича вчинила самогубство саме через батька: не могла знести ганьби, що вона є дитиною масового вбивці.
