Івано-Франківськ, 18 квітня 2002 – Людські помешкання, як самі люди, мають не лише власну історію, але і власні долі. Ці долі є яскравими, особливими, а є і непомітними, буденними. В Івано-Франківську збереглося чимало будинків, які впродовж десятків років, незважаючи на війни та зміни імперій, мають виразний власний характер. Його формували непересічні мешканці давніх споруд. Відповідно будинки вбирали дух тих, хто тимчасово знаходив прихисток у їхніх стінах.
Вулиця Тараса Шевченка, колишня Липова, – найдавніша та найфешенебельніша вулиця в обласному центрі Прикарпаття. Чимало історичних подій та особистостей пов’язані саме з цією вулицею. В самому її кінці, біля колишнього парку графів Потоцьких, знаходиться невеличкий будинок. Збудований на початку 20-го століття, він став прихистком для родини Тараса Франка, сина письменника Івана Франка.
Тарас Франко працював неподалік в українській гімназії міста Івано-Франківська (тодішнього Станиславова). Тут вчилася і його донька, Зіновія Франко, пізніше загальновідома як мовознавець і дисидент.
Після 6-річного побуту родини Франків у будинку на вулиці Шевченка тут оселялися (що прикметно) родини українських вчителів та інженерів. І врешті на початку 1970-х років давній будинок було віддано обласній організації Спілки письменників. Він став місцем бурхливих мистецьких дебатів та літературних вечорів. Письменники зауважили, що навіть пенсіонери, які сусідують із цим будинком, постійно приходять сюди читати газети та журнали.
Здавалось би, всього кілька років перебування сина видатного письменника наповнили якимось особливим значенням стіни цієї скромної споруди. Можливо, цей сенс здетонував геній його видатного батька. На це зараз не відповість ніхто.
Але правдою залишається єдине: в цьому будинку з часу проживання в ньому родини Франків ніколи більше не жили випадкові люди. Він залишився й залишається невеликим прихистком мислячого українства в бурхливому часовому морі.
Вулиця Тараса Шевченка, колишня Липова, – найдавніша та найфешенебельніша вулиця в обласному центрі Прикарпаття. Чимало історичних подій та особистостей пов’язані саме з цією вулицею. В самому її кінці, біля колишнього парку графів Потоцьких, знаходиться невеличкий будинок. Збудований на початку 20-го століття, він став прихистком для родини Тараса Франка, сина письменника Івана Франка.
Тарас Франко працював неподалік в українській гімназії міста Івано-Франківська (тодішнього Станиславова). Тут вчилася і його донька, Зіновія Франко, пізніше загальновідома як мовознавець і дисидент.
Після 6-річного побуту родини Франків у будинку на вулиці Шевченка тут оселялися (що прикметно) родини українських вчителів та інженерів. І врешті на початку 1970-х років давній будинок було віддано обласній організації Спілки письменників. Він став місцем бурхливих мистецьких дебатів та літературних вечорів. Письменники зауважили, що навіть пенсіонери, які сусідують із цим будинком, постійно приходять сюди читати газети та журнали.
Здавалось би, всього кілька років перебування сина видатного письменника наповнили якимось особливим значенням стіни цієї скромної споруди. Можливо, цей сенс здетонував геній його видатного батька. На це зараз не відповість ніхто.
Але правдою залишається єдине: в цьому будинку з часу проживання в ньому родини Франків ніколи більше не жили випадкові люди. Він залишився й залишається невеликим прихистком мислячого українства в бурхливому часовому морі.
