Белград, 25 червня 2002 – Глава держави розпочав вирішальну битву проти прем’єр-міністра Сербії Зорана Джінджича, який очолює прагматичних реформаторів.
Коштуніца, майстер двозначних та невизначених фраз, і цього разу не пояснив у чому суть суперечностей між ним та рештою демократичної коаліції, яка півтора року тому тріумфувала над режимом Слободана Мілошевича. Глава держави ствердив, що його партія більше не буде додержуватися коаліційної угоди, оскільки її партнери уже не раз порушили цю угоду. Коштуніца висунув свого роду ультиматум правлячій коаліції. Точніше, він визначив послідовність необхідних політичних кроків, які треба зробити найближчим часом: ухвалити Конституційну хартію співдружності Сербії й Чорногорії, провести вибори до органів співдружності, ухвалити нову Конституцію Сербії та провести парламентські й президентські вибори в республіці. Отож, на перше місце він висуває врегулювання стосунків між Сербією й Чорногорією й таким чином ймовірно прагне здобути певну позицію у співдружності й відтак “згори” продовжити боротьбу за владу у Сербії. Коштуніца заявив, що його партія знатиме що їй робити у разі якщо правляча коаліція відкине такий розклад.
Прем’єр Джінджич коротко відповів, що коаліція не буде виключати партію Коштуніци якщо вона не буде відверто виступати проти республіканського уряду й парламентської більшості. Оскільки Коштуніца недавно сформував тіньовий кабінет міністрів, важко сказати що могло б бути більш відвертим виступом проти влади.
Незалежні інтелектуали тим часом ставлять запитання: хто переміг у Сербії у жовтні 2000 року? Проєвропейські демократи чи націонал-консервативні сили? Заохочені так званим салонним націоналізмом Коштуніци, у Сербії день у день голосніше виступають націонал-екстремісти й монархісти. Зрештою, син колишнього югославського короля уже кілька місяців перебуває в королівському палаці і називає себе Олександром Другим. Чи Сербія ще республіка, чи вона на півдорозі до монархії, про яку ніхто не вів мови в час масової мобілізації громадян проти Мілошевича?
Газета “Політика” попереджає, що у Сербії прискорено об’єднуються сили, які свого часу привели до влади Слободана Мілошевича. Коаліція демократичних партій продовжує порожні сварки, а глава держави всіляко сприяє саме тим силам, які прагнуть зупинити процес щойно розпочатої перебудови.
Коштуніца, майстер двозначних та невизначених фраз, і цього разу не пояснив у чому суть суперечностей між ним та рештою демократичної коаліції, яка півтора року тому тріумфувала над режимом Слободана Мілошевича. Глава держави ствердив, що його партія більше не буде додержуватися коаліційної угоди, оскільки її партнери уже не раз порушили цю угоду. Коштуніца висунув свого роду ультиматум правлячій коаліції. Точніше, він визначив послідовність необхідних політичних кроків, які треба зробити найближчим часом: ухвалити Конституційну хартію співдружності Сербії й Чорногорії, провести вибори до органів співдружності, ухвалити нову Конституцію Сербії та провести парламентські й президентські вибори в республіці. Отож, на перше місце він висуває врегулювання стосунків між Сербією й Чорногорією й таким чином ймовірно прагне здобути певну позицію у співдружності й відтак “згори” продовжити боротьбу за владу у Сербії. Коштуніца заявив, що його партія знатиме що їй робити у разі якщо правляча коаліція відкине такий розклад.
Прем’єр Джінджич коротко відповів, що коаліція не буде виключати партію Коштуніци якщо вона не буде відверто виступати проти республіканського уряду й парламентської більшості. Оскільки Коштуніца недавно сформував тіньовий кабінет міністрів, важко сказати що могло б бути більш відвертим виступом проти влади.
Незалежні інтелектуали тим часом ставлять запитання: хто переміг у Сербії у жовтні 2000 року? Проєвропейські демократи чи націонал-консервативні сили? Заохочені так званим салонним націоналізмом Коштуніци, у Сербії день у день голосніше виступають націонал-екстремісти й монархісти. Зрештою, син колишнього югославського короля уже кілька місяців перебуває в королівському палаці і називає себе Олександром Другим. Чи Сербія ще республіка, чи вона на півдорозі до монархії, про яку ніхто не вів мови в час масової мобілізації громадян проти Мілошевича?
Газета “Політика” попереджає, що у Сербії прискорено об’єднуються сили, які свого часу привели до влади Слободана Мілошевича. Коаліція демократичних партій продовжує порожні сварки, а глава держави всіляко сприяє саме тим силам, які прагнуть зупинити процес щойно розпочатої перебудови.
