Нью-Йорк, 19 липня 2002 - Він вважає смертну кару такою, що суперечить конституції Сполучених Штатів. Це спричинилося до нової дискусії серед правників та урядовців про смертну кару.
Ухвалу щодо неконституційності смертної кари виніс федеральний окружний суддя Джед Ракофф, мотивуючи тим, що останнім часом збільшується кількість випадків, коли засудженого до вищої міри покарання звільняють із камери смертників, бо генний аналіз або інші свідчення довели його непричетність до злочину. Ці випадки виправдання, каже суддя, показують, наскільки істотним є ризик стратити невинну людину і вважає це порушенням гарантованого конституцією права на справедливе судочинство. Тому, з погляду нью-йоркського судді, смертна кара це все одно, що вбивство, санкціоноване державою.
Треба сказати, що переважна більшість американців, як показують опитування громадської думки, схвалює застосування смертної кари. Ніколи раніше не було такого випадку, щоб федеральний суддя називав федеральний закон про смертну кару неконституційним. Зауважимо, що суддя виніс цю ухвалу з приводу суду над двома молодиками, що вчинили вбивство у ході війни між продавцями наркотиків у районі сумно знаменитого Південного Бронксу.
У Сполучених Штатах, як відомо, нема кримінального кодексу. Тут панує британська традиція судових прецедентів. Коли правник дає інтерв'ю на тлі книжкової шафи, вщент заповненої фоліантами, то це не зібрання творів корифеїв юриспруденції, а зібрання прецедентів, звіти про судові процеси минулих років і століть. Тож ухвала судді, хоча й стосується одного конкретного випадку, може вплинути на подальші подібні справи. До того ж, нещодавно Верховний Суд Сполучених Штатів заборонив застосовувати смертну кару до розумово неповноцінних злочинців і дедалі гучніше лунають заклики до мораторію на вищу міру покарання.
«Я працював над проблемою смертної кари протягом принаймні двадцяти років і вважаю рішення судді в Нью-Йорку свіжим, новим і переконливим аргументом», - заявив Лоренс Трайб, професор кафедри конституційної законності Гарвардської юридичної школи.
Але Барбара Комсток, представниця Міністерства юстиції, заперечує. «Визначення – яким чином за кримінальну діяльність карати в рамках конституції, визначається демократично обраними законодавчими зборами, а не федеральними суддями, - каже вона і веде далі. – Конгрес ухвалив закон про смертну кару з метою захисту жертв злочинів, і Верховний Суд Сполучених Штатів неодноразово вказував, що смертна кара відповідає конституції». Джеймс Комі, федеральний прокурор Манхеттена, із свого боку вказує на те, що ніхто не каже, ніби двох підсудних, Алана Кіньонеса і Дієго Родрігеса, партнерів у торгівлі героїном, засудили безпідставно за те, що ці двоє тортурували і вбили людину. Справа ця, власне, ще й до суду не дійшла, тож, на думку прокурора, не можна заздалегідь відкидати смертний вирок убивцям. Але для судді Ракофф це питання не конкретного випадку, а межи покарання.
Суперечка триває.
Ухвалу щодо неконституційності смертної кари виніс федеральний окружний суддя Джед Ракофф, мотивуючи тим, що останнім часом збільшується кількість випадків, коли засудженого до вищої міри покарання звільняють із камери смертників, бо генний аналіз або інші свідчення довели його непричетність до злочину. Ці випадки виправдання, каже суддя, показують, наскільки істотним є ризик стратити невинну людину і вважає це порушенням гарантованого конституцією права на справедливе судочинство. Тому, з погляду нью-йоркського судді, смертна кара це все одно, що вбивство, санкціоноване державою.
Треба сказати, що переважна більшість американців, як показують опитування громадської думки, схвалює застосування смертної кари. Ніколи раніше не було такого випадку, щоб федеральний суддя називав федеральний закон про смертну кару неконституційним. Зауважимо, що суддя виніс цю ухвалу з приводу суду над двома молодиками, що вчинили вбивство у ході війни між продавцями наркотиків у районі сумно знаменитого Південного Бронксу.
У Сполучених Штатах, як відомо, нема кримінального кодексу. Тут панує британська традиція судових прецедентів. Коли правник дає інтерв'ю на тлі книжкової шафи, вщент заповненої фоліантами, то це не зібрання творів корифеїв юриспруденції, а зібрання прецедентів, звіти про судові процеси минулих років і століть. Тож ухвала судді, хоча й стосується одного конкретного випадку, може вплинути на подальші подібні справи. До того ж, нещодавно Верховний Суд Сполучених Штатів заборонив застосовувати смертну кару до розумово неповноцінних злочинців і дедалі гучніше лунають заклики до мораторію на вищу міру покарання.
«Я працював над проблемою смертної кари протягом принаймні двадцяти років і вважаю рішення судді в Нью-Йорку свіжим, новим і переконливим аргументом», - заявив Лоренс Трайб, професор кафедри конституційної законності Гарвардської юридичної школи.
Але Барбара Комсток, представниця Міністерства юстиції, заперечує. «Визначення – яким чином за кримінальну діяльність карати в рамках конституції, визначається демократично обраними законодавчими зборами, а не федеральними суддями, - каже вона і веде далі. – Конгрес ухвалив закон про смертну кару з метою захисту жертв злочинів, і Верховний Суд Сполучених Штатів неодноразово вказував, що смертна кара відповідає конституції». Джеймс Комі, федеральний прокурор Манхеттена, із свого боку вказує на те, що ніхто не каже, ніби двох підсудних, Алана Кіньонеса і Дієго Родрігеса, партнерів у торгівлі героїном, засудили безпідставно за те, що ці двоє тортурували і вбили людину. Справа ця, власне, ще й до суду не дійшла, тож, на думку прокурора, не можна заздалегідь відкидати смертний вирок убивцям. Але для судді Ракофф це питання не конкретного випадку, а межи покарання.
Суперечка триває.
