Прага, 6 серпня 2002 – Останнім часом кілька країн Європейського Союзу схвалили нові іміграційні закони, які передбачають суворіші кари проти нелегальних імігрантів і злочинних груп, які займаються контрабандою людей. Нові закони обмежують також надання політичного притулку імігрантам із країн третього світу. Дискусії на цю тему нині тривають у Великобританії, де новий закон про іміграцію набере чинності наступного місяця.
Великобританія, як і Німеччина, своєю соціальною політикою найбільшою мірою приваблюють шукачів політичного притулку. Тому часто ці люди транзитом переїздять інші країни ЄС і не просять політичного притулку там, щоб лише дістатися до двох згаданих країн.
Із ухваленням нового іміграційного закону в Великобританії в тамтешніх засобах інформації розгорілися дискусії навколо права на політичний притулок, якого просять майже всі нелегальні імігранти.
Тим часом відомство ООН із питань біженців вимагає від країн ЄС не видворяти шукачів політичного притулку і загалом ставитися до нелегальних імігрантів диференційовано.
Характерний під цим оглядом коментар іміграційного і в’язничного лікаря Теодора Далримпла в британській газеті «Дейлі телеґраф» під промовистою назвою «Хай шукачі притулку залишаються, але не давайте їм жодного пенні».
Автор уважає, що, не отримавши дармового соціального забезпечення, нелегальні імігранти шукатимуть інших країн, де вони зможуть прожити легшим коштом.
Більшість перекладачів під час так званих інтерв’ю з прохачами політичного притулку походять із тих же країн, що і безвізові прибульці. У приватних розмовах пізніше вони конфіденційно розповідали авторові про обмани, підробки документів та інші викрутаси, до яких вдаються нелегальні імігранти, щоб отримати дозвіл на проживання й фінансову підтримку.
Багатьом із них нічого втрачати, вони просто бажають краще жити, веде далі автор. Одного разу він запитав перекладача з кількох близькосхідних мов – скільки відсотків шукачів притулку, на його думку, насправді заслуговують на нього. Той із посмішкою відповів: менше одного процента.
На думку автора, надання шукачам притулку житла, продовольства і невеликих сум у готівці і водночас заборона працювати деморалізує людей.
Дотеперішня іміграційна політика урядів країн ЄС, як стверджують оглядачі, викликала зростаюче невдоволення серед населення і щораз більші впливи серед правих екстремістських політичних партій, які виступають проти напливу чужинців і пропагують расову нетолерантність. Подібні дискусії тривають у Франції і Голандії, де останнім часом крайньо праві здобули широку підтримку серед виборців і парламенти яких якраз тепер обговорюють нові іміграційні закони.
Великобританія, як і Німеччина, своєю соціальною політикою найбільшою мірою приваблюють шукачів політичного притулку. Тому часто ці люди транзитом переїздять інші країни ЄС і не просять політичного притулку там, щоб лише дістатися до двох згаданих країн.
Із ухваленням нового іміграційного закону в Великобританії в тамтешніх засобах інформації розгорілися дискусії навколо права на політичний притулок, якого просять майже всі нелегальні імігранти.
Тим часом відомство ООН із питань біженців вимагає від країн ЄС не видворяти шукачів політичного притулку і загалом ставитися до нелегальних імігрантів диференційовано.
Характерний під цим оглядом коментар іміграційного і в’язничного лікаря Теодора Далримпла в британській газеті «Дейлі телеґраф» під промовистою назвою «Хай шукачі притулку залишаються, але не давайте їм жодного пенні».
Автор уважає, що, не отримавши дармового соціального забезпечення, нелегальні імігранти шукатимуть інших країн, де вони зможуть прожити легшим коштом.
Більшість перекладачів під час так званих інтерв’ю з прохачами політичного притулку походять із тих же країн, що і безвізові прибульці. У приватних розмовах пізніше вони конфіденційно розповідали авторові про обмани, підробки документів та інші викрутаси, до яких вдаються нелегальні імігранти, щоб отримати дозвіл на проживання й фінансову підтримку.
Багатьом із них нічого втрачати, вони просто бажають краще жити, веде далі автор. Одного разу він запитав перекладача з кількох близькосхідних мов – скільки відсотків шукачів притулку, на його думку, насправді заслуговують на нього. Той із посмішкою відповів: менше одного процента.
На думку автора, надання шукачам притулку житла, продовольства і невеликих сум у готівці і водночас заборона працювати деморалізує людей.
Дотеперішня іміграційна політика урядів країн ЄС, як стверджують оглядачі, викликала зростаюче невдоволення серед населення і щораз більші впливи серед правих екстремістських політичних партій, які виступають проти напливу чужинців і пропагують расову нетолерантність. Подібні дискусії тривають у Франції і Голандії, де останнім часом крайньо праві здобули широку підтримку серед виборців і парламенти яких якраз тепер обговорюють нові іміграційні закони.
