Київ, 9 жовтня 2002 - 9 жовтня президент України Леонід Кучма розпочав свій візит до Вірменії, яку раніше чільні українські особи обминали, аби не дратувати давнього партнера України в ГУУАМі - Азербайджан. Нині ж Кучма говоритиме про розширення політичних контактів із Єреваном.
За день до цього стало відомо, що міністр оборони України Володимир Шкідченко скасував свій власний візит до Грузії та Азербайджану. Чи є це ознаками нових наголосів у зовнішній політиці України у цьому регіоні? З цим питанням я звернувся до віце-президента фонду “Стратегія-1” Михайла Гончара, який ладен розцінювати візит Кучми до Вірменії як певне попередження Азербайджану.
Михайло Гончар
Дійсно, що протягом тривалого часу, безперечно, основний акцент у відносинах із кавказькими країнами був пов’язаний з Азербайджаном та Грузією. Однак, та політика, яку Україна проводила завжди на південному Кавказі, вона, по суті, вимагала певних кроків і у вірменському напрямку. І от зараз такий крок робиться. Робиться на тлі деякого розчарування в українсько-азербайджанських відносинах, оскільки останнім часом, особливо в рамках ГУУАМ, Азербайджан демонстрував доволі пасивну позицію. Також слід відзначити, що Азербайджан не проявляє очікуваної активності, як те декларувалося керівництвом у питанні співпраці в нафтовій та нафтотранспортній галузі.
Візит до Вірменії може просто стати своєрідним сигналом попередження Баку про те, що в перспективі можуть бути й інші конфігурації співпраці України в регіоні південного Кавказу.
З іншого боку, за цим також стоїть і той чинник, що останнім часом Україна дедалі більше потрапляє в орбіту російської політики. Це, звичайно, є негативним аспектом, який може вплинути на подальші перспективи співпраці країни з південно-кавказькими країнами.
Сергій Згурець
Але є певна невідповідність вагових категорій: в Азербайджані є нафта, у Вірменії - російські зв’язки і не більше?
Михайло Гончар
Так, безперечно, що у Азербайджану й Вірменії різні вагові категорії. Однак, не можна недооцінювати ролі й значущості вірменського чинника і, зокрема, впливового вірменського лобі в інших країнах, зокрема, в тих же США. Тому Україна, безперечно, акцентуючи певну увагу на Вірменії, може досягати не стільки якихось економічних цілей, скільки розширяти певне політичне співробітництво.
Більша проблемність для Азербайджану може виходити з того, що буде менша політична підтримка Баку з боку Києва у вирішенні болючої проблеми Нагірного Карабаху. Гарантій немає, що це буде розв’язано мирним шляхом. Тому для Азербайджану ризиковано опинитися в ситуації, коли в нього стане менше союзників. Варто пригадати, що в «гарячий період» карабахського конфлікту Україна надавала не лише політичну підтримку Азербайджану.
Сергій Згурець
Так сталося, що міністр оборони України напередодні візиту Кучми до Вірменії скасував свій власний візит до Азербайджану та Грузії.
У Грузії мова могла йти про реалізацію планів поставок з України до цієї країни зенітно-ракетних систем, які могли б збивати літаки, що порушують повітряний простір Грузії. Тбілісі каже, що це російські літаки. Після зустрічі Путіна та Кучми Шкідченко відкладає цей візит. Чи е це також ознакою російського впливу на зовнішню політику України?
Михайло Гончар В контексті всього, що відбувалося останнім часом, логічно дійти саме до такого висновку, що це мало свій вплив і цей візит перенесено. Співпраця з Грузією відрізнялася від співпраці з іншими південно-кавказькими країнами, та не лише південно-кавказькими, послідовністю й стабільністю. Грузія є єдиною країною, з якою Україна має не просто стандартну угоду про дружбу й співпрацю, але й про взаємну допомогу. Цей момент якраз є дуже важливим і показовим.
У цьому контексті відміна візиту має негативний ефект. Тим більше, що традиційно Україна є одним із найважливіших партнерів для Грузії у сфері військово-технічного співробітництва. Ті плани, які пов’язані з продажем певних комплексів протиповітряної оборони матимуть нелегкий шлях свого втілення в реальність.
За день до цього стало відомо, що міністр оборони України Володимир Шкідченко скасував свій власний візит до Грузії та Азербайджану. Чи є це ознаками нових наголосів у зовнішній політиці України у цьому регіоні? З цим питанням я звернувся до віце-президента фонду “Стратегія-1” Михайла Гончара, який ладен розцінювати візит Кучми до Вірменії як певне попередження Азербайджану.
Михайло Гончар
Дійсно, що протягом тривалого часу, безперечно, основний акцент у відносинах із кавказькими країнами був пов’язаний з Азербайджаном та Грузією. Однак, та політика, яку Україна проводила завжди на південному Кавказі, вона, по суті, вимагала певних кроків і у вірменському напрямку. І от зараз такий крок робиться. Робиться на тлі деякого розчарування в українсько-азербайджанських відносинах, оскільки останнім часом, особливо в рамках ГУУАМ, Азербайджан демонстрував доволі пасивну позицію. Також слід відзначити, що Азербайджан не проявляє очікуваної активності, як те декларувалося керівництвом у питанні співпраці в нафтовій та нафтотранспортній галузі.
Візит до Вірменії може просто стати своєрідним сигналом попередження Баку про те, що в перспективі можуть бути й інші конфігурації співпраці України в регіоні південного Кавказу.
З іншого боку, за цим також стоїть і той чинник, що останнім часом Україна дедалі більше потрапляє в орбіту російської політики. Це, звичайно, є негативним аспектом, який може вплинути на подальші перспективи співпраці країни з південно-кавказькими країнами.
Сергій Згурець
Але є певна невідповідність вагових категорій: в Азербайджані є нафта, у Вірменії - російські зв’язки і не більше?
Михайло Гончар
Так, безперечно, що у Азербайджану й Вірменії різні вагові категорії. Однак, не можна недооцінювати ролі й значущості вірменського чинника і, зокрема, впливового вірменського лобі в інших країнах, зокрема, в тих же США. Тому Україна, безперечно, акцентуючи певну увагу на Вірменії, може досягати не стільки якихось економічних цілей, скільки розширяти певне політичне співробітництво.
Більша проблемність для Азербайджану може виходити з того, що буде менша політична підтримка Баку з боку Києва у вирішенні болючої проблеми Нагірного Карабаху. Гарантій немає, що це буде розв’язано мирним шляхом. Тому для Азербайджану ризиковано опинитися в ситуації, коли в нього стане менше союзників. Варто пригадати, що в «гарячий період» карабахського конфлікту Україна надавала не лише політичну підтримку Азербайджану.
Сергій Згурець
Так сталося, що міністр оборони України напередодні візиту Кучми до Вірменії скасував свій власний візит до Азербайджану та Грузії.
У Грузії мова могла йти про реалізацію планів поставок з України до цієї країни зенітно-ракетних систем, які могли б збивати літаки, що порушують повітряний простір Грузії. Тбілісі каже, що це російські літаки. Після зустрічі Путіна та Кучми Шкідченко відкладає цей візит. Чи е це також ознакою російського впливу на зовнішню політику України?
Михайло Гончар В контексті всього, що відбувалося останнім часом, логічно дійти саме до такого висновку, що це мало свій вплив і цей візит перенесено. Співпраця з Грузією відрізнялася від співпраці з іншими південно-кавказькими країнами, та не лише південно-кавказькими, послідовністю й стабільністю. Грузія є єдиною країною, з якою Україна має не просто стандартну угоду про дружбу й співпрацю, але й про взаємну допомогу. Цей момент якраз є дуже важливим і показовим.
У цьому контексті відміна візиту має негативний ефект. Тим більше, що традиційно Україна є одним із найважливіших партнерів для Грузії у сфері військово-технічного співробітництва. Ті плани, які пов’язані з продажем певних комплексів протиповітряної оборони матимуть нелегкий шлях свого втілення в реальність.
