Прага, 28 жовтня 2002 — Операцію російських спецслужб, що звільнила більшість заручників у московському театральному центрі, на Заході переважно оцінюють високо — світ помітно змінився після 11 вересня минулого року. Але є й чимало критичних думок.
Вельми хвалить операцію звільнення заручників у Москві засновник і перший командир найкращого протитерористичного підрозділу Ізраїлю, відомого як «Ямам», Асаф Хефец. На його думку, жертв від використання газу було неможливо уникнути. Хоча Ізраїль вдається хіба що до подразливого газу, каже Хефец, російська операція з нейтралізацією всіх усередині означала визначне рішення, єдиною альтернативою якому було здатися.
Сто з чимось загиблих із близько 800 захоплених, за словами Асафа Хефеца, вважається за успіх. Про практично те саме кажуть і інші фахівці, що їхні слова наводять цими днями агентства. Наприклад, британський консультант у справах безпеки й оборони Пол Бівер каже, що з воєнного погляду операція буде успішна, якщо гине менше від 30 відсотків людей.
Помилкою натомість уважає вживання газу в закритому приміщенні для «виведення людей із ладу» інший фахівець із Лондона Кен Алібек. За радянських часів його знали як Канатжана Алібекова, і керував він дослідницькою установою, що працювала на радянську програму хімічної зброї. За словами Алібека, помилкою було вже саме рішення вжити газ, наступною ж помилкою стало його вживання в приміщенні, де концентрація легко стає смертельною.
Тим часом Сполучені Штати, не критикуючи операцію російських спецслужб, усе-таки невдоволені: їм досі не вдалося домогтися від російської влади назвати той газ, що його було вжито при штурмі й який і забив майже всіх загиблих заручників, серед того й громадян США. Багато зі звільнених заручників, і серед них теж і американці, досі в поганому стані, й американські фахівці хотіли би знати, як їх далі лікувати.
Так само й Німеччина досі гадає, від чого їй рятувати кількох своїх громадян, що їх уже перевезли до німецьких лікарень. Усі намагання дізнатися від російської влади точну назву чи склад газу досі марні.
Це навіть викликало було спекуляції, чи не був той газ якимсь бойовим і забороненим міжнародними угодами. Але, як зазначає експерт із російських хімічних озброєнь у стокгольмському Міжнародному інституті досліджень миру Джон Гарт, навіть ці угоди дозволяють законно використовувати певні хімічні речовини за певних умов: «Хімічні речовини можна використовувати для придушення заворушень і діяльності правоохоронних органів, і, я гадаю, тут можна сперечатися, чи йшлося про придушення заворушення, – каже Гарт, – але з принципового погляду це таки була акція правоохоронних органів».
Велику втаємниченість російської сторони виправдовує редактор одного з видань британської аналітичної групи Джейнз, «Армії світу», майор Чарлз Гейман, що є, серед іншого, експертом із тактики спецслужб. На його думку, росіяни мають цілковиту рацію, що мовчать про конкретний газ — особливо ж коли від нього існує протиотрута. Першими, хто детально вивчить усі можливі повідомлення про газ, стануть терористи, що планують наступні операції, каже Гейман.
За справжню ж трагедію багато хто вважає саме становище в Чечні, що штовхає деяких її мешканців на нерозсудливі дії. Якщо чеченську кризу не буде розв’язано мирно, це призведе до «жахливої трагедії», каже виконавчий директор Американського комітету за мир у Чечні Ґлен Говард: «Це продовжить війну в Чечні. Це продовжить страждання чеченського народу, і такий напад „камікадзе“, мабуть, буде не останній».
На думку критиків, президент Росії Владімір Путін мав би подолати корінь проблеми — зупинити війну в Чечні. Та натомість наразі видається, що криза з заручниками в Москві тільки посилила заклики в самій Росії до нових суворих дій у Чечні. Мовою Путіна ці дії зараз називаються «боротьба з міжнародним тероризмом»…
Вельми хвалить операцію звільнення заручників у Москві засновник і перший командир найкращого протитерористичного підрозділу Ізраїлю, відомого як «Ямам», Асаф Хефец. На його думку, жертв від використання газу було неможливо уникнути. Хоча Ізраїль вдається хіба що до подразливого газу, каже Хефец, російська операція з нейтралізацією всіх усередині означала визначне рішення, єдиною альтернативою якому було здатися.
Сто з чимось загиблих із близько 800 захоплених, за словами Асафа Хефеца, вважається за успіх. Про практично те саме кажуть і інші фахівці, що їхні слова наводять цими днями агентства. Наприклад, британський консультант у справах безпеки й оборони Пол Бівер каже, що з воєнного погляду операція буде успішна, якщо гине менше від 30 відсотків людей.
Помилкою натомість уважає вживання газу в закритому приміщенні для «виведення людей із ладу» інший фахівець із Лондона Кен Алібек. За радянських часів його знали як Канатжана Алібекова, і керував він дослідницькою установою, що працювала на радянську програму хімічної зброї. За словами Алібека, помилкою було вже саме рішення вжити газ, наступною ж помилкою стало його вживання в приміщенні, де концентрація легко стає смертельною.
Тим часом Сполучені Штати, не критикуючи операцію російських спецслужб, усе-таки невдоволені: їм досі не вдалося домогтися від російської влади назвати той газ, що його було вжито при штурмі й який і забив майже всіх загиблих заручників, серед того й громадян США. Багато зі звільнених заручників, і серед них теж і американці, досі в поганому стані, й американські фахівці хотіли би знати, як їх далі лікувати.
Так само й Німеччина досі гадає, від чого їй рятувати кількох своїх громадян, що їх уже перевезли до німецьких лікарень. Усі намагання дізнатися від російської влади точну назву чи склад газу досі марні.
Це навіть викликало було спекуляції, чи не був той газ якимсь бойовим і забороненим міжнародними угодами. Але, як зазначає експерт із російських хімічних озброєнь у стокгольмському Міжнародному інституті досліджень миру Джон Гарт, навіть ці угоди дозволяють законно використовувати певні хімічні речовини за певних умов: «Хімічні речовини можна використовувати для придушення заворушень і діяльності правоохоронних органів, і, я гадаю, тут можна сперечатися, чи йшлося про придушення заворушення, – каже Гарт, – але з принципового погляду це таки була акція правоохоронних органів».
Велику втаємниченість російської сторони виправдовує редактор одного з видань британської аналітичної групи Джейнз, «Армії світу», майор Чарлз Гейман, що є, серед іншого, експертом із тактики спецслужб. На його думку, росіяни мають цілковиту рацію, що мовчать про конкретний газ — особливо ж коли від нього існує протиотрута. Першими, хто детально вивчить усі можливі повідомлення про газ, стануть терористи, що планують наступні операції, каже Гейман.
За справжню ж трагедію багато хто вважає саме становище в Чечні, що штовхає деяких її мешканців на нерозсудливі дії. Якщо чеченську кризу не буде розв’язано мирно, це призведе до «жахливої трагедії», каже виконавчий директор Американського комітету за мир у Чечні Ґлен Говард: «Це продовжить війну в Чечні. Це продовжить страждання чеченського народу, і такий напад „камікадзе“, мабуть, буде не останній».
На думку критиків, президент Росії Владімір Путін мав би подолати корінь проблеми — зупинити війну в Чечні. Та натомість наразі видається, що криза з заручниками в Москві тільки посилила заклики в самій Росії до нових суворих дій у Чечні. Мовою Путіна ці дії зараз називаються «боротьба з міжнародним тероризмом»…
