Івано-Франківськ, 6 грудня 2002 - А з тих, що існують, майже 90 відсотків перебувають у критичному фінансовому стані. Проблема занепаду фермерства зараз стала однією з основних на Прикарпатті.
1991 року було прийнято Закон України “Про селянські фермерські господарства”. На той час на Прикарпатті було зареєстровано 159 таких господарств. Зараз на Івано-Франківщині господарює вже 658 фермерів. У їх розпорядженні понад 20 тисяч гектарів ріллі та близько 24 тисяч сільськогосподарських угідь. Кожен п’ятий фермер у регіоні орендує землю. Однак як стверджують самі фермери, в результаті того, що вони не є реальними власниками землі, у них немає зацікавлення вкладати кошти у підживлення ґрунтів, у поліпшення їхньої родючості. Що ж стосується права власності на землю, то українське законодавство дозволяє фермерам мати право власності на землю лише в обсязі трохи більше одного гектара на кожного члена сім’ї. Водночас фермерське господарство можна підняти лише за рахунок кредитів. Саме за отримані кредити можна придбати необхідну сільськогосподарську техніку, мінеральні добрива, виплатити за орендовану землю. Однак банки встановили середній розмір відсотків на отримання кредитів на рівні 30-ти відсотків у рік. Разом з тим у світовій практиці фермерське кредитування ведеться на рівні виплати 4-6-ти відсотків у рік. Цього року з державного фонду підтримки фермерських господарств було надано допомогу фермерам Прикарпаття на загальну суму 420 тисяч гривень безвідсоткових позик. Реальна ж потреба фермерів Івано-Франківщини у безвідсоткових позиках зараз 13 мільйонів гривень. А ще ж існують непомірні податки, які накладаються на тих фермерів, які лише започаткували власну справу. Фермери вимагають зараз не лише зміни оподаткування, надання кредитів під менші відсотки, але й створення системи податкових пільг для початківців. Хоча б для того, щоб не позбавити їх зацікавлення в роботі на землі. Поки що ж ці пропозиції не знаходять відгуку у владних коридорах. Фермерські господарства на Прикарпатті все частіше банкротують. За останні роки практично не створюються нові. Отож можна констатувати, що цей приватний сектор сільського господарства зараз загнано державою у глухий кут.
1991 року було прийнято Закон України “Про селянські фермерські господарства”. На той час на Прикарпатті було зареєстровано 159 таких господарств. Зараз на Івано-Франківщині господарює вже 658 фермерів. У їх розпорядженні понад 20 тисяч гектарів ріллі та близько 24 тисяч сільськогосподарських угідь. Кожен п’ятий фермер у регіоні орендує землю. Однак як стверджують самі фермери, в результаті того, що вони не є реальними власниками землі, у них немає зацікавлення вкладати кошти у підживлення ґрунтів, у поліпшення їхньої родючості. Що ж стосується права власності на землю, то українське законодавство дозволяє фермерам мати право власності на землю лише в обсязі трохи більше одного гектара на кожного члена сім’ї. Водночас фермерське господарство можна підняти лише за рахунок кредитів. Саме за отримані кредити можна придбати необхідну сільськогосподарську техніку, мінеральні добрива, виплатити за орендовану землю. Однак банки встановили середній розмір відсотків на отримання кредитів на рівні 30-ти відсотків у рік. Разом з тим у світовій практиці фермерське кредитування ведеться на рівні виплати 4-6-ти відсотків у рік. Цього року з державного фонду підтримки фермерських господарств було надано допомогу фермерам Прикарпаття на загальну суму 420 тисяч гривень безвідсоткових позик. Реальна ж потреба фермерів Івано-Франківщини у безвідсоткових позиках зараз 13 мільйонів гривень. А ще ж існують непомірні податки, які накладаються на тих фермерів, які лише започаткували власну справу. Фермери вимагають зараз не лише зміни оподаткування, надання кредитів під менші відсотки, але й створення системи податкових пільг для початківців. Хоча б для того, щоб не позбавити їх зацікавлення в роботі на землі. Поки що ж ці пропозиції не знаходять відгуку у владних коридорах. Фермерські господарства на Прикарпатті все частіше банкротують. За останні роки практично не створюються нові. Отож можна констатувати, що цей приватний сектор сільського господарства зараз загнано державою у глухий кут.
