Київ, 8 січня 2003 – Офіційний Київ поки не оголосив, скільки Україна заробила на експорті озброєнь у 2002 році. За даними українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, сумарний обсяг збройового експорту держави можна оцінити в 440-460 мільйонів доларів. Це трохи менше, ніж у 2001 році, коли на продажі зброї Україна заробила 500 мільйонів доларів. Але ніколи раніше військово-технічне співробітництво не було пов’язане для Києва з такими політичними збитками.
Для України, що не претендує на роль світового лідера, експорт зброї має лише одне підґрунтя – економічне. Обсяг експорту озброєнь у 2001 році у порівнянні з 2000 роком зріс на 15 відсотків. Підсумок 2002 року, за висновками експертів, порушить цю тенденцію. Бо зброї Україна продала менше.
Але головні збитки для Києва – політичні. У 2002 році військово-технічне співробітництво України принципово вплинуло на характер відносин Києва з НАТО, із країнами Європейського союзу і зі США.
Спочатку це виявилося на прикладі Македонії, куди, за офіційною інформацією Скоп’є, Україна торік поставила понад 60 примірників важких озброєнь – включно з танками, гелікоптерами та літаками. Постачання важкого озброєння з України в Македонію в НАТО розцінювалися як дестабілізуючі. На що Київ відповідав, що насправді Україна виконує свої обов’язки перед Македонією.
«Україна надала відповідну допомогу нашим македонським колегам у постачанні озброєнь: авіаційного озброєння, стрілецької зброї, танкової зброї. Президент України теж особисто підтримує і тримає на контролі це питання. Тому ця робота буде продовжена в рамках тих угод, які існують на сьогоднішній день», – пояснював держсекретар Міноборони генерал Віктор Банних, бо зброя до Македонії постачалася саме з військових арсеналів.
Проте згодом із боку НАТО і США висувалася умова, що якщо постачання української військової техніки в цю балканську країну не припиниться, то тоді може бути скасований саміт Україна–НАТО на найвищому рівні в Празі восени 2002 року.
Але насправді той саміт, як і довіра до України як до реального партнера, зазнав справжніх втрат через скандал довкола станцій «Кольчуга». США й досі підозрюють Україну в продажі комплекту цих станцій до Іраку всупереч санкціям ООН. Ці підозри привели до похолоднішання відносин між США й Україною. Проте у Києві також відкидали ці звинувачення.
«Україна не зобов’язана доводити свою непричетність до продажу «Кольчуг» до Іраку. Ми готові до співпраці з США і з країнами НАТО, але, на наш погляд і тверде переконання, безпідставні звинувачення щодо продажу і передачі Україною «Кольчуг» до Іраку повинні бути спростовані», – категорично оборонявся глава президентської адміністрації Віктор Медведчук.
У самому Києві взагалі традиційно стверджують, що Україна виконує вимоги всіх режимів в галузі контролю над озброєннями. Причому навіть наголошують, що часом стосовно України ці вимоги надмірні. Так, Європейський Союз затвердив кодекс поведінки щодо експорту озброєнь, правил, які є ще жорсткішими, ніж існуючі міжнародні угоди. Ці правила не є власне юридичним документом, але цих рекомендацій намагаються дотримуватися усі держави, що є членами ЄС, чи претендують на членство в ЄС.
Олег Уруський, координатор з питань ВТС із НАТО, ставлення України до рекомендацій ЄС сформулював так: «У Євросоюзу є свої правила поведінки на ринку торгівлі зброєю. У нас є свої питання – ми хочемо стати членом Євросоюзу у майбутньому. Це заявлено і усім відомо. Але Євросоюз, з одного боку, хоче з нами розмовляти, а з іншого боку, швидко хоче запросити, щоб ми вже виконували те, що виконує Євросоюз, навіть не розглядаючи питання асоційованого члена».
Разом із тим незалежні експерти у галузі експорту озброєнь переконані, що загалом усі скандали навколо збройових оборудок загальмують темпи європейської і євроатлантичної інтеграції України. «Обидві сторони мають все ж таки знайти компроміс і вирішити, за якими правилами має Україна грати на європейському ринку озброєнь. Що стосується скандалу з «Кольчугами», то, на мій погляд, ця ситуація ще матиме розвиток», – стверджує директор Центру армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
У контактах із Києвом і для ЄС, і для НАТО питання контролю за чутливим експортом тепер буде одним із пріоритетних. Правда, наприкінці 2002 року Леонід Кучма підписав низку указів, спрямованих на більшу централізацію збройового бізнесу. Але європейські партнери України навряд чи будуть надавати значення формальним рішенням і надалі будуть дуже уважно стежити за всіма збройовими угодами і контрактами Києва. Як наслідок – український експорт зброї може стати ще менш рентабельним.
Для України, що не претендує на роль світового лідера, експорт зброї має лише одне підґрунтя – економічне. Обсяг експорту озброєнь у 2001 році у порівнянні з 2000 роком зріс на 15 відсотків. Підсумок 2002 року, за висновками експертів, порушить цю тенденцію. Бо зброї Україна продала менше.
Але головні збитки для Києва – політичні. У 2002 році військово-технічне співробітництво України принципово вплинуло на характер відносин Києва з НАТО, із країнами Європейського союзу і зі США.
Спочатку це виявилося на прикладі Македонії, куди, за офіційною інформацією Скоп’є, Україна торік поставила понад 60 примірників важких озброєнь – включно з танками, гелікоптерами та літаками. Постачання важкого озброєння з України в Македонію в НАТО розцінювалися як дестабілізуючі. На що Київ відповідав, що насправді Україна виконує свої обов’язки перед Македонією.
«Україна надала відповідну допомогу нашим македонським колегам у постачанні озброєнь: авіаційного озброєння, стрілецької зброї, танкової зброї. Президент України теж особисто підтримує і тримає на контролі це питання. Тому ця робота буде продовжена в рамках тих угод, які існують на сьогоднішній день», – пояснював держсекретар Міноборони генерал Віктор Банних, бо зброя до Македонії постачалася саме з військових арсеналів.
Проте згодом із боку НАТО і США висувалася умова, що якщо постачання української військової техніки в цю балканську країну не припиниться, то тоді може бути скасований саміт Україна–НАТО на найвищому рівні в Празі восени 2002 року.
Але насправді той саміт, як і довіра до України як до реального партнера, зазнав справжніх втрат через скандал довкола станцій «Кольчуга». США й досі підозрюють Україну в продажі комплекту цих станцій до Іраку всупереч санкціям ООН. Ці підозри привели до похолоднішання відносин між США й Україною. Проте у Києві також відкидали ці звинувачення.
«Україна не зобов’язана доводити свою непричетність до продажу «Кольчуг» до Іраку. Ми готові до співпраці з США і з країнами НАТО, але, на наш погляд і тверде переконання, безпідставні звинувачення щодо продажу і передачі Україною «Кольчуг» до Іраку повинні бути спростовані», – категорично оборонявся глава президентської адміністрації Віктор Медведчук.
У самому Києві взагалі традиційно стверджують, що Україна виконує вимоги всіх режимів в галузі контролю над озброєннями. Причому навіть наголошують, що часом стосовно України ці вимоги надмірні. Так, Європейський Союз затвердив кодекс поведінки щодо експорту озброєнь, правил, які є ще жорсткішими, ніж існуючі міжнародні угоди. Ці правила не є власне юридичним документом, але цих рекомендацій намагаються дотримуватися усі держави, що є членами ЄС, чи претендують на членство в ЄС.
Олег Уруський, координатор з питань ВТС із НАТО, ставлення України до рекомендацій ЄС сформулював так: «У Євросоюзу є свої правила поведінки на ринку торгівлі зброєю. У нас є свої питання – ми хочемо стати членом Євросоюзу у майбутньому. Це заявлено і усім відомо. Але Євросоюз, з одного боку, хоче з нами розмовляти, а з іншого боку, швидко хоче запросити, щоб ми вже виконували те, що виконує Євросоюз, навіть не розглядаючи питання асоційованого члена».
Разом із тим незалежні експерти у галузі експорту озброєнь переконані, що загалом усі скандали навколо збройових оборудок загальмують темпи європейської і євроатлантичної інтеграції України. «Обидві сторони мають все ж таки знайти компроміс і вирішити, за якими правилами має Україна грати на європейському ринку озброєнь. Що стосується скандалу з «Кольчугами», то, на мій погляд, ця ситуація ще матиме розвиток», – стверджує директор Центру армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
У контактах із Києвом і для ЄС, і для НАТО питання контролю за чутливим експортом тепер буде одним із пріоритетних. Правда, наприкінці 2002 року Леонід Кучма підписав низку указів, спрямованих на більшу централізацію збройового бізнесу. Але європейські партнери України навряд чи будуть надавати значення формальним рішенням і надалі будуть дуже уважно стежити за всіма збройовими угодами і контрактами Києва. Як наслідок – український експорт зброї може стати ще менш рентабельним.
