Прага, 24 березня – Телебачення змінило війни, зараз воно впливає навіть на стратегію війни. Вся ідея операції «шок і трепет» розрахована на ефект показу війни по телебаченню, говорять західні оглядачі. Війни виграють чи програють внаслідок впливу на свідомість людей, і телебачення є відкритою дорогою до свідомості як друзів, так і ворогів. Але і війни змінюють телебачення. Трансляція воєнних дій, вибір матеріалів, коментар та аналіз - усе це більше, ніж будь-коли вказує на уподобання, смаки та погляди журналістів певних каналів. Здавалося б, це може викривити картину війни для звичайного глядача, але цього можна уникнути, якщо порівнювати різні погляди. Тему продовжує Марія Щур.
Якщо ви стежите за подіями в Іраку лише по російських телеканалах, у вас може скластися враження, що американці ледь не програють війну, несуть сильні втрати і ледь не навмисне бомбардують жилі квартали та історичні пам’ятки. Якщо ви маєте можливість переключитися на американський канал новин CNN, ви почуєте ( якщо зрозумієте, звичайно), що американці наближаються до Багдада, іракська влада розвалюється, а показ американських військовополонених є порушенням Женевської Конвенції, якої іракська влада обіцяла дотримуватись. Переключившись на європейські програми новин, ви побачите, як американських полонених, так і жертви з боку мирного населення Іраку, ну і, звичайно ж, величезні антивоєнні демонстрації з усіх місць земної кулі.
Тут важко говорити про якусь незаангажованість. Але, на думку американського коментатора із часопису Таймс, відбувається це не тому, що редактори телеканалів приходять до своїх журналістів і говорять, що війну потрібно висвітлювати так і так, чи, борони Боже, вони отримують «темники» з Білого Дому .Йдеться про те, що люди з подібними поглядами якось групуються разом, і редакції телеканалів, як і редакції газет, часто віддзеркалюють певні погляди, якщо не ідеології. До речі, щодо зв'язку між владою і урядом, то на Заході можливі майже неймовірні речі – особисті зв’язки не впливають на редакційну політику. Нинішній шеф британського BBC Грег Дайк є близьким другом прем’єра Тоні Блера, але те, як його телеканал висвітлює війну в Іраку, може сильно зашкодити британському лідеру.
Журналісти не є безсторонніми, особливо під час воєнного конфлікту. Прямі включення воєнних кореспондентів дають їм можливість розповісти про власні враження, про своє бачення ситуації. І на думку американського коментатора, головне не те, щоб журналістам не дати цього робити, а те, щоб мати можливість порівняти різні погляди. Англомовним глядачам стосовно цього легше. Вони можуть дивитися і американські, і британські канали, Euronews, німецький телеканал Deutsche Welle по-англійськи і навіть незабаром Аль Джазіру, арабський телеканал, який ,за повідомленнями, планує розпочати мовлення англійською мовою. А ті, хто не має можливості порівнювати новини на різних каналах, мають усвідомлювати, що вони отримують тільки одну точку зору, подану лише в одному напрямку, хай навіть і їхнього улюбленого телеканалу.
Якщо ви стежите за подіями в Іраку лише по російських телеканалах, у вас може скластися враження, що американці ледь не програють війну, несуть сильні втрати і ледь не навмисне бомбардують жилі квартали та історичні пам’ятки. Якщо ви маєте можливість переключитися на американський канал новин CNN, ви почуєте ( якщо зрозумієте, звичайно), що американці наближаються до Багдада, іракська влада розвалюється, а показ американських військовополонених є порушенням Женевської Конвенції, якої іракська влада обіцяла дотримуватись. Переключившись на європейські програми новин, ви побачите, як американських полонених, так і жертви з боку мирного населення Іраку, ну і, звичайно ж, величезні антивоєнні демонстрації з усіх місць земної кулі.
Тут важко говорити про якусь незаангажованість. Але, на думку американського коментатора із часопису Таймс, відбувається це не тому, що редактори телеканалів приходять до своїх журналістів і говорять, що війну потрібно висвітлювати так і так, чи, борони Боже, вони отримують «темники» з Білого Дому .Йдеться про те, що люди з подібними поглядами якось групуються разом, і редакції телеканалів, як і редакції газет, часто віддзеркалюють певні погляди, якщо не ідеології. До речі, щодо зв'язку між владою і урядом, то на Заході можливі майже неймовірні речі – особисті зв’язки не впливають на редакційну політику. Нинішній шеф британського BBC Грег Дайк є близьким другом прем’єра Тоні Блера, але те, як його телеканал висвітлює війну в Іраку, може сильно зашкодити британському лідеру.
Журналісти не є безсторонніми, особливо під час воєнного конфлікту. Прямі включення воєнних кореспондентів дають їм можливість розповісти про власні враження, про своє бачення ситуації. І на думку американського коментатора, головне не те, щоб журналістам не дати цього робити, а те, щоб мати можливість порівняти різні погляди. Англомовним глядачам стосовно цього легше. Вони можуть дивитися і американські, і британські канали, Euronews, німецький телеканал Deutsche Welle по-англійськи і навіть незабаром Аль Джазіру, арабський телеканал, який ,за повідомленнями, планує розпочати мовлення англійською мовою. А ті, хто не має можливості порівнювати новини на різних каналах, мають усвідомлювати, що вони отримують тільки одну точку зору, подану лише в одному напрямку, хай навіть і їхнього улюбленого телеканалу.
