Київ, 6 вересня 2003 року.
Ірина Перешило
Говорить радіо “Свобода”. Шановні слухачі, в ефірі програма “Моніторинг тижня” з добіркою матеріалів про найважливіші та найцікавіші події у світі протягом останніх семи днів. Перед мікрофоном у Празі Ірина Перешило.
У США відновив свою роботу Конгрес. Одне з найважливіших питань на порядку денному американських законодавчих зборів – Ірак. Повідомляє наш Нью-Йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Повернувшись після літніх вакацій, Конгрес змушений поспішати, адже першого жовтня розпочинається новий фінансовий рік в Америці, а бюджет країни досі не затверджено. Причому, найменше ясності щодо майбутніх видатків в Іраку. Адміністрація президента Джорджа Буша поки що не підрахувала вартості стабілізації Іраку, військових асигнувань, відновлення цивільних служб, таких як водопостачання, світло тощо. Між тим, самі лише військові видатки в Іраку сягають майже 4 млрд. доларів на місяць. Білий Дім має намір прохати Конгрес виділити кілька мільярдів додатково, аби вистачило до кінця вересня. Пол Бремер, представник Білого Дому і цивільний адміністратор Іраку говорить про десятки мільярдів доларів у наступні роки. Річард Лугар, голова Сенатської комісії закордонних справ називає цифру 30 млрд. на найближчі 5 років, не враховуючи військових видатків. Відсутність ясності у цьому питанні дратує законодавців протягом літа. Багато хто з них відвідав Ірак, бачив, з чим там доводиться мати справу. Вони вимагають від Білого Дому чітких відповідей щодо потрібної кількості військ в Іраку, щодо тривалості їхнього перебування там, щодо видатків. “Адміністрація повинна відверто сказати американському народові скільки коштуватиме перетворення Іраку,” – заявив сенатор Джон Маккейн, республіканець від Аризони. Конгресмен Генрі Гайд, голова комісії закордонних справ палати представників, республіканець, переконаний прихильник політики президента Буша, не приховує розчарування. “Мені здається, – каже Гайд, – що про післявоєнний аспект іракської кампанії думали менше, ніж про саму війну.” Одначе сенатор Бейлі Гачінсон, яка є членом фінансової комісії, підкреслює, що багато проблем в Іраку неможливо було передбачити. Гайд вважає, що Америка повинна поступитися частиною своєї влади в Іраку заради отримання допомоги з боку інших держав. США, на думку законодавця, не зможуть самотужки впоратися з такими проблемами, як реконструкція Іраку та Афганістану, ядерна зброя Північної Кореї, громадянський конфлікт у Ліберії та в інших гарячих точках. “Ми повинні йти на розумні компроміси”, – каже Гайд. Разом з тим, як показують опитування громадської думки, більшість американців схвалює дії президента Буша в Іраку. Юрій Дулерайн для радіо “Свобода”, Нью-Йорк.
Ірина Перешило
США готують новий план стабілізації та відбудови Афганістану. Тим часом Німеччина погоджується вислати додаткові сили в регіони поза Кабулом, щоб зміцнити стабільність та захищати співробітників міжнародних організацій, які беруть участь у програмах реконструкції та гуманітарної допомоги афганському населенню. Продовжує Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
Державний секретар США Колін Пауелл повідомив, що на обговорення постійним членам Ради Безпеки ООН він передав попередній текст нової резолюції стосовно Іраку. На прес-конференції у Вашингтоні в середу він дав зрозуміти, що згідно з новим документом коаліційні сили та усі інші, які приєднаються до них згідно з мандатом ООН залишаться під американським командуванням. “США залишиться командувачем об’єднаного командування в Іраку. У резолюції буде положення, згідно з яким США як лідер військової коаліції в Іраку в регулярному режимі надаватимуть звіт до ООН.”
Як зазначив голова зовнішньополітичного відомства США, в проекті резолюції йдеться також про визначення часових термінів перехідного управління країною та переходу до нової конституційної влади в Іраку. Колін Пауелл вказав на те, що ООН отримує більшу роль в процесі відбудови в Іраку. Про те, наскільки більші повноваження матиме цей світовий форум, поки що неясно, хоча США зберігатимуть домінуючу роль.
“Домінуюча роль не означає, що це єдина роль, там є низка ролей до виконання. Ми вважаємо, що кожна миролюбна держава у світі, кожна країна, яка хоче бачити Близький Схід у мирі, виникнення демократії у цій частині світу, забажає взяти на себе якусь роль. Попри визначення її домінантною або не домінантною, нам важливо спільно виступати як міжнародна спільнота,” – пояснив державний секретар Колін Пауелл. Він пояснив і перші телефонні розмови з його британським, російським, французьким, німецьким колегами та Генеральним Секретарем ООН Кофі Аннаном. Щоправда, численні дипломати в Раді Безпеки, очікуючи директив від своїх столиць, поки що утримувалися від оцінок американського документа. Хоча один дипломатичний представник держави, яка виступала проти війни в Іраку, сказав, що не буде розподілу тягаря відбудови Іраку, аж поки не буде поділено повноважень. Британський представник в ООН, посол Емір Джоунс Спаррі зазначив лише, що шлях попереду може бути складним. “Звісно, ми повинні бути відкритими, гнучкими та прислуховуватись до тих, хто має ключові інтереси, включно з країнами-сусідами.”
Згідно з американськими офіційними особами, США планують внести проект нової резолюції на обговорення до Ради Безпеки ще до виступу президента Буша на Генеральній Асамблеї ООН, що має відбутися через три тижні. Михайло Мигалисько, радіо “Свобода”.
Ірина Перешило
Британський прем’єр Тоні Блер на традиційній щомісячній пресовій конференції заявив, що становище в Іраку для британських військ є дуже серйозним. Докладніше повідомляє з Лондона Олекса Семенченко.
Олег Семенченко
Виступаючи перед журналістами, Тоні Блер наполягав на тому, що на разі не має планів надсилати до Іраку додаткові британські з’єднання. Це була його відповідь на повідомлення сьогоднішній британській пресі про те, що міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу попросив Блера надіслати до Іраку 5 тис. нових британських жовнірів. Газета “Дейлі Телеграф” повідомила, що у нотатках до зустріч з прем’єр-міністром Джек Строу зазначив: “Без нових з’єднань на Велику Британію чекає стратегічний провал миротворчих зусиль.” Уряд не спростував цієї інформації. У четвер вранці стало відомо, що міністр оборони Джек Гун наказав військовому командуванню провести переоцінку чисельності особового складу в Іраку. Стан безпеки британських і американських військ в Іраку в останній час різко погрішився. Уряд мусить вирішити, чи доможе виправити становище надсилання додаткових жовнірів. Виступаючи на пресовій конференції, прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер вказав звідки, на його думку, іде загроза британським і американським воякам.
“Британським і американським силам і переважній більшості іракців протистоїть невелике число прибічників Саддама Хусейна і закордонні терористичні угруповання, чиє число зростає. Це вони вбивають релігійних лідерів, вбивають іракських громадян, атакують ООН, і намагаються зруйнувати американські і британські зусилля щодо поліпшення стану безпеки і стану комунальних служб для іракців.”
Проте Блер зазначив, що збільшення британського контингенту під сучасну пору не планується.
“Позиція щодо військ така, що ми її постійно розглядаємо. Але якщо не буде рекомендації від командувачів, що їм треба додаткові війська, ми їх не направлятимемо,” – зазначив британський прем’єр Тоні Блер. Олекса Семенченко, радіо “Свобода”, Лондон.
Ірина Перешило
Попри ймовірні ускладнення внутрішнього та зовнішнього характеру, глава угорського кабміну Петер Мед’єші не виключає можливості навчання майже 30 тис. майбутніх іракських поліцейських на військовій базі на півдні Угорщини. Однак через обмеженість матеріальних ресурсів, пов’язаних з витратами на посилені заходи безпеки курсантів, а також з огляду на наявний стан навчально-технічної бази об’єкта, кількість курсантів в одному підготовчому циклі не може бути надто великою, наголосив прем’єр-міністр. Докладніше розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
У середу прес-секретар канцелярії прем’єр-міністра Угорщини поінформував пресу про те, що на останньому засіданні кабміну підтвердив наміри поступового розміщення майже 30 тис. іракців на території Угорщини для подальшого навчання, незважаючи на те, що офіційного звертання з американської сторони щодо того ще не надійшло. “Угорська республіка зацікавлена у встановленні законного порядку в повоєнному Іраці і зміцнення громадської безпеки. Проте, оскільки на разі немає формального запиту США у справі виучки правоохоронців в Угорщині, тож не складено й офіційної відповіді угорського уряду,” – сказав прес-секретар. Відповідаючи цими днями на запитання газети “Інтернешнл Геральд Триб’юн”, яка виходить у Парижі, угорський прем’єр Петер Мед’єші заявив, що його країна готова прийняти в себе на навчання іракців, але тільки у складі невеликих груп, які змінюватимуть одна одну. За його словами, приїзд одразу 28 тис. осіб на невелику військову базу в південно-угорське місто Тасар просто неможливий. “З іншого боку, – зазначає газета “Інтернешнл Геральд Триб’юн, – підготовка іракців в Угорщині пов’язана з чималим політичним ризиком, адже переважна частина населення країни, і особливо жителі області Шомоть, відкидають таку ідею.” До цього слід додати, що виразником подібних настроїв останнім часом стала урядова опозиція. Її представники звинувачують уряд у тому, що він легковажно ставиться до своїх обов’язків дбати про безпеку громадян країни. “Річ у тім, що крім аж ніяк не гіпотетичної загрози скоєння терористичних актів проти курсантів, – кажуть угорські консерватори, – ніхто достеменно не знає, наскільки лояльними можуть бути до нової іракської адміністрації самі майбутні курсанти, адже серед них цілком можуть знайтися й такі, що вже служили в лавах саддамівської поліції.” Василь Плоскіна для радіо “Свобода”, Будапешт.
Ірина Перешило
Тема передачі американцями контролю над центрально-південним сектором Іраку міжнародній дивізії під польським командуванням активно коментується журналістами польських мас-медіа. З цієї ж нагоди звернувся до співвітчизників і президент Польщі Алєксандр Кваснєвський, котрий, зокрема, попередив, що поляки мають бути готовими до жертв серед польських військових. Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
З моменту перебрання польським командуванням контролю окремим сектором Іраку головне запитання останніх днів: чи поляки дадуть собі раду з виконання останніх завдань, які стоять перед ними в іракській місії, переходить з розряду теоретичного в практичне. Питання це можна вважати одним із головних, оскільки більшість громадян Польщі переконані, що коли їхнім солдатам не вдасться утримати порядку і вони почнуть гинути, то влада повинна негайно відкликати польський військовий контингент на батьківщину. Подібні настрої панують і у країнах союзників Польщі по міжнародній дивізії. “Теоретичний вихід котрогось з них із польської дивізії може бути менш або більш болісним,” – вважає колишній міністр оборони Польщі Януш Анишкевич.
“Це буде залежати від того, наскільки великою була б втрата, якщо б це було спричинено виходом країни, вклад якої є невеликим –100-200, а є країни, що відрядили лише по кілька десятків військових. То цю прогалину Польща була б в стані заповнити, але якщо б з’явилася країна зі значним вкладом, що хотіла б відмовитись від участі, як Болгарія чи, не дай Боже, Україна, не кажучи вже про Іспанію, то ця втрата була б надзвичайно болючою. Однак маю надію, що так не станеться. У всякому разі, надіємось на повноцінну співпрацю з Україною.”
Поляки приділяють українським військовим особливо увагу не тільки через їх чисельність, але й через те, що перед українцями стоїть нове і важливе завдання. Говорить Януш Анишкевич.
“В українсько-польському батальйоні в Косово українські офіцери і солдати справлялися дуже добре, але потрібно пам’ятати, що це була порівняно невелика група. Натомість в Іраку українська складова є дуже значною, і крім того, що має особливе значення, Україна буде відповідати за цілий під сектор, а це вже не буде чисто виконавча функція, як, наприклад, у Косово, це буде щось значно більше і маємо надію, що це допоможе збройним силам України в продовженні і прискоренні процесу модернізації і в підготовці, дай Боже, недалекого членства в НАТО.” Поки що у Варшаві дуже задоволені українським союзником, котрий, на відміну від болгар чи іспанців, досі не створював жодних проблем. Володимир Павлів для радіо “Свобода”, Варшава.
Ірина Перешило
А тим часом італійський уряд, оглядаючись на сумнівний результат своєї діяльності у соціальній сфері, підготував для громадян низку нових обіцянок. Про них розповідає наш італійський кореспондент Леонід Олексійчук.
Леонід Олексійчук
У загалом заможній Італії 2,5 млн. родин живуть нижче рівня відносної бідності (це 823 євро на двох). І майже мільйон – нижче рівня бідності абсолютної (573 євро на подружжя). Це загалом 11% італійського населення, 6 млн. осіб. Із них ще тяжче доводиться багатодітним родинам з чотирма дітьми чи більше. Одна з чотирьох живе за межами бідності. Зам. міністра добробуту Граціа Сістіні висунула широко закроєний план масової допомоги родинам, котрі, як мовиться в Італії, “не можуть звести сніданок з вечерею” через різні бони, допомогу цілим селищам, ширше постачання харчів у спілці з приватною благодійністю, фінансове заохочення заможних родин до опіки над дітьми бідних тощо. На все це за скромними підрахунками потрібно біля 500 млн. євро. Питання – де їх узяти. Тому керівники федеральної профспілки називають новий план “базіканням, яке обурює ще більше, бо воно здійсненне тільки на шкірі тих, хто вже й зараз нічого не має”. “Уряд, – кажуть вони, – краще виконує свої зобов’язання, підрізаючи основи соціальної держави.” Не завжди. Цими днями вже вирішено доплачувати 1 тис. євро батькам, які віддаватимуть дітей до приватних шкіл. На це гроші вже знайшлися. Леонід Олексійчук, радіо “Свобода”, Венеція.
Ірина Перешило
Словацька Республіка стала першою посткомуністичною країною, де злочинцеві за третю зловмисну насильницьку дію автоматично погрожує найвища міра покарання, або по життєве ув’язнення. Такий закон ухвалив словацький парламент (він набрав чинності з 1-го вересня цього року). Тему продовжує Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
Здається, у словаків обірвався терпець. Злочинність зростає, поліція не справляється, а до того всього злочинці, серед яких немало рецидивістів, перестали боятися законів: по-перше, їх можна обійти, загрозу тривалого ув’язнення якось в процесі суду можна пом’якшити, або, врешті, якщо навіть і дістанешся на 3-5 років за грати, то, відсидівши, знову вийдеш на волю, а там не за горами нова судимість, і так без кінця. Від рук бандитів гинуть люди, страждають діти. За інформацією словацької газети “Правда”, 70% усіх злочинів чинять ті, хто вже колись мав конфлікт з законом, а 6% рецидивістів чинять найтяжчі злочини. “Не враховувати ці факти не можна,” – вирішили словацькі законотворчі, взявши за приклад Англію і США, і в Словаччині ухвалили новий закон, який умовно преса назвала “тричі – і досить”. В основі нового закону лежить принцип: якщо злочинець за зловмисний тяжкий злочин дістанеться до суду втретє, його чекає або по життєве ув’язнення, або 25 років тюрми. Ці вироки оскарженню не підлягають. Які злочини вважаються тяжкими? Закон формулює чітко: брутальне вбивство, зґвалтування, втретє участь у збройному пограбуванні, торгівля дітьми, дитяча порнографія і торгівля наркотиками. Крім цього, як повідомляє словацька газета “Правда”, за особливо тяжкі злочини до 25-річного терміну може бути додана ще його третина чи навіть половина, тобто, термін може зростати до 37 років тюрми. Словацькі фахівці вважають, що такі міри можуть зупинити багатьох рецидивістів, а таких у Словаччині 1100 осіб. Критики нового закону, який на словацьких теренах набрав чинності 1-го вересня цього року, не переконані в тому, що суворими мірами покарання модна перемогти брутальну злочинність, але вони більше схильні до того, що спробувати варто. В усякому разі, у Словаччині готуються до того, що за грати незабаром може дістатись більше злочинців, ніж було досі. За повідомленням преси, на ці потреби служба в’язниць Словаччини отримує наступного року від уряду на 18 млн. словацьких крон більше (в перерахунку це близько 0,5 млн. американських доларів). На думку фахівців, на підставі нового закону особливо небезпечні злочинці довго на волі не втримаються. Їхня третя, тобто, остання, судимість буде початком спаду злочинності в суспільстві. В 1996 році подібний закон хотіли схвалити і в Чеській Республіці, але він не отримав більшості в парламенті. Оксана Пеленська для радіо “Свобода”, Прага.
Ірина Перешило
“Зелені” і консерватори в Литві вимагають закриття нафтового родовища “Кравцовське” в Балтійському морі, на якому компанія “Лукойл-Калінінградморнафта” вже цього року розпочне добувати нафту. Як політичні партії, так і влада Литви занепокоєні з приводу наслідків ймовірних екологічних аварій на нафтоплатформі у морі, котрі загрожують забрудненням природи унікального морського курортного узбережжя. З подробицями з Вільнюса – Альгімонтас Літвінас.
Альгімонтас Літвінас
Протестуючи проти намірів російської компанії “Лукойл” ще цього року розпочати експлуатацію нафтового родовища “Кравцовське” (Д-6) у шельфі Балтійського моря, неподалік узбережжя Калінінградської області, на відстані 7 км від литовських територіальних вод і близько 20 км від курорту Ніда, представники партії литовських консерваторів “Союзу Батьківщини” і “Руху Зелених” Литви приступили 3 вересня до акції бойкоту найбільшої в Литві мережі автозаправних станцій “Лукойл”. Акція проти “Лукойл” триватиме 10 днів. Щоправда, ініціатори акції не отримали офіційного дозволу на пікет, тому на автозаправних станціях компанії “Лукойл-Балтія” від 9 до 20 години щодня буде лише по кілька осіб з плакатами в руках. Вони роздаватимуть водіям листівки з закликом оберігати Балтійське море і Курську затоку від можливої екологічної катастрофи і не купувати паливо на автозаправних станціях “Лукойл”, яких у Литві майже 97. За словами голови партії литовських консерваторів, члена сейму Андріса Кубілюса перший день акції був успішним. Чимало водіїв, отримавши листівки, обернулися та поїхали геть. Литовські консерватори і “зелені” чекають на міжнародний резонанс свої акції протесту, що полегшить керівництву Литви початок переговорів з керівниками Росії і міжнародних організацій щодо закриття родовища Д-6. Причому, Кубілюс вважає незрозумілим бажання компанії “Лукойл”, яка має величезні запаси нафти у Сибіру, експлуатувати родовища в Балтійському морі, нафта з якого не становитиме навіть одного відсотка від щорічного обороту компанії. Подібна, проте масова, акція протесту в Литві відбувалася близько 15 років тому. Тоді Москва поступилася масовому протесту в Литві і “законсервувала” родовище “Кравцовське”, тепер росіяни планують на цьому родовищі наступного року добути 100-150 тис. тон нафти. Планується, що свердловини в Балтійському морі працюватимуть 30-35 років. Вартість проекту становить 270 млн. доларів. Найвищі урядовці і владні установи Литви кілька разів наполягали на тому, щоби Росія надала Литві необхідну природоохоронну інформацію і не перешкоджала передбаченій місії природознавчих експертів ЮНЕСКО до Курської коси (Мерінги), яка є в Литві найгарнішим курортом. Альгімонтас Літвінас для радіо “Свобода”, Вільнюс.
Ірина Перешило
Ви слухали програму “Моніторинг тижня”. Її підготувала Ірина Перешило. До наступних зустрічей в ефірі. Говорить радіо “Свобода”.
Ірина Перешило
Говорить радіо “Свобода”. Шановні слухачі, в ефірі програма “Моніторинг тижня” з добіркою матеріалів про найважливіші та найцікавіші події у світі протягом останніх семи днів. Перед мікрофоном у Празі Ірина Перешило.
У США відновив свою роботу Конгрес. Одне з найважливіших питань на порядку денному американських законодавчих зборів – Ірак. Повідомляє наш Нью-Йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
Повернувшись після літніх вакацій, Конгрес змушений поспішати, адже першого жовтня розпочинається новий фінансовий рік в Америці, а бюджет країни досі не затверджено. Причому, найменше ясності щодо майбутніх видатків в Іраку. Адміністрація президента Джорджа Буша поки що не підрахувала вартості стабілізації Іраку, військових асигнувань, відновлення цивільних служб, таких як водопостачання, світло тощо. Між тим, самі лише військові видатки в Іраку сягають майже 4 млрд. доларів на місяць. Білий Дім має намір прохати Конгрес виділити кілька мільярдів додатково, аби вистачило до кінця вересня. Пол Бремер, представник Білого Дому і цивільний адміністратор Іраку говорить про десятки мільярдів доларів у наступні роки. Річард Лугар, голова Сенатської комісії закордонних справ називає цифру 30 млрд. на найближчі 5 років, не враховуючи військових видатків. Відсутність ясності у цьому питанні дратує законодавців протягом літа. Багато хто з них відвідав Ірак, бачив, з чим там доводиться мати справу. Вони вимагають від Білого Дому чітких відповідей щодо потрібної кількості військ в Іраку, щодо тривалості їхнього перебування там, щодо видатків. “Адміністрація повинна відверто сказати американському народові скільки коштуватиме перетворення Іраку,” – заявив сенатор Джон Маккейн, республіканець від Аризони. Конгресмен Генрі Гайд, голова комісії закордонних справ палати представників, республіканець, переконаний прихильник політики президента Буша, не приховує розчарування. “Мені здається, – каже Гайд, – що про післявоєнний аспект іракської кампанії думали менше, ніж про саму війну.” Одначе сенатор Бейлі Гачінсон, яка є членом фінансової комісії, підкреслює, що багато проблем в Іраку неможливо було передбачити. Гайд вважає, що Америка повинна поступитися частиною своєї влади в Іраку заради отримання допомоги з боку інших держав. США, на думку законодавця, не зможуть самотужки впоратися з такими проблемами, як реконструкція Іраку та Афганістану, ядерна зброя Північної Кореї, громадянський конфлікт у Ліберії та в інших гарячих точках. “Ми повинні йти на розумні компроміси”, – каже Гайд. Разом з тим, як показують опитування громадської думки, більшість американців схвалює дії президента Буша в Іраку. Юрій Дулерайн для радіо “Свобода”, Нью-Йорк.
Ірина Перешило
США готують новий план стабілізації та відбудови Афганістану. Тим часом Німеччина погоджується вислати додаткові сили в регіони поза Кабулом, щоб зміцнити стабільність та захищати співробітників міжнародних організацій, які беруть участь у програмах реконструкції та гуманітарної допомоги афганському населенню. Продовжує Михайло Мигалисько.
Михайло Мигалисько
Державний секретар США Колін Пауелл повідомив, що на обговорення постійним членам Ради Безпеки ООН він передав попередній текст нової резолюції стосовно Іраку. На прес-конференції у Вашингтоні в середу він дав зрозуміти, що згідно з новим документом коаліційні сили та усі інші, які приєднаються до них згідно з мандатом ООН залишаться під американським командуванням. “США залишиться командувачем об’єднаного командування в Іраку. У резолюції буде положення, згідно з яким США як лідер військової коаліції в Іраку в регулярному режимі надаватимуть звіт до ООН.”
Як зазначив голова зовнішньополітичного відомства США, в проекті резолюції йдеться також про визначення часових термінів перехідного управління країною та переходу до нової конституційної влади в Іраку. Колін Пауелл вказав на те, що ООН отримує більшу роль в процесі відбудови в Іраку. Про те, наскільки більші повноваження матиме цей світовий форум, поки що неясно, хоча США зберігатимуть домінуючу роль.
“Домінуюча роль не означає, що це єдина роль, там є низка ролей до виконання. Ми вважаємо, що кожна миролюбна держава у світі, кожна країна, яка хоче бачити Близький Схід у мирі, виникнення демократії у цій частині світу, забажає взяти на себе якусь роль. Попри визначення її домінантною або не домінантною, нам важливо спільно виступати як міжнародна спільнота,” – пояснив державний секретар Колін Пауелл. Він пояснив і перші телефонні розмови з його британським, російським, французьким, німецьким колегами та Генеральним Секретарем ООН Кофі Аннаном. Щоправда, численні дипломати в Раді Безпеки, очікуючи директив від своїх столиць, поки що утримувалися від оцінок американського документа. Хоча один дипломатичний представник держави, яка виступала проти війни в Іраку, сказав, що не буде розподілу тягаря відбудови Іраку, аж поки не буде поділено повноважень. Британський представник в ООН, посол Емір Джоунс Спаррі зазначив лише, що шлях попереду може бути складним. “Звісно, ми повинні бути відкритими, гнучкими та прислуховуватись до тих, хто має ключові інтереси, включно з країнами-сусідами.”
Згідно з американськими офіційними особами, США планують внести проект нової резолюції на обговорення до Ради Безпеки ще до виступу президента Буша на Генеральній Асамблеї ООН, що має відбутися через три тижні. Михайло Мигалисько, радіо “Свобода”.
Ірина Перешило
Британський прем’єр Тоні Блер на традиційній щомісячній пресовій конференції заявив, що становище в Іраку для британських військ є дуже серйозним. Докладніше повідомляє з Лондона Олекса Семенченко.
Олег Семенченко
Виступаючи перед журналістами, Тоні Блер наполягав на тому, що на разі не має планів надсилати до Іраку додаткові британські з’єднання. Це була його відповідь на повідомлення сьогоднішній британській пресі про те, що міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу попросив Блера надіслати до Іраку 5 тис. нових британських жовнірів. Газета “Дейлі Телеграф” повідомила, що у нотатках до зустріч з прем’єр-міністром Джек Строу зазначив: “Без нових з’єднань на Велику Британію чекає стратегічний провал миротворчих зусиль.” Уряд не спростував цієї інформації. У четвер вранці стало відомо, що міністр оборони Джек Гун наказав військовому командуванню провести переоцінку чисельності особового складу в Іраку. Стан безпеки британських і американських військ в Іраку в останній час різко погрішився. Уряд мусить вирішити, чи доможе виправити становище надсилання додаткових жовнірів. Виступаючи на пресовій конференції, прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер вказав звідки, на його думку, іде загроза британським і американським воякам.
“Британським і американським силам і переважній більшості іракців протистоїть невелике число прибічників Саддама Хусейна і закордонні терористичні угруповання, чиє число зростає. Це вони вбивають релігійних лідерів, вбивають іракських громадян, атакують ООН, і намагаються зруйнувати американські і британські зусилля щодо поліпшення стану безпеки і стану комунальних служб для іракців.”
Проте Блер зазначив, що збільшення британського контингенту під сучасну пору не планується.
“Позиція щодо військ така, що ми її постійно розглядаємо. Але якщо не буде рекомендації від командувачів, що їм треба додаткові війська, ми їх не направлятимемо,” – зазначив британський прем’єр Тоні Блер. Олекса Семенченко, радіо “Свобода”, Лондон.
Ірина Перешило
Попри ймовірні ускладнення внутрішнього та зовнішнього характеру, глава угорського кабміну Петер Мед’єші не виключає можливості навчання майже 30 тис. майбутніх іракських поліцейських на військовій базі на півдні Угорщини. Однак через обмеженість матеріальних ресурсів, пов’язаних з витратами на посилені заходи безпеки курсантів, а також з огляду на наявний стан навчально-технічної бази об’єкта, кількість курсантів в одному підготовчому циклі не може бути надто великою, наголосив прем’єр-міністр. Докладніше розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
У середу прес-секретар канцелярії прем’єр-міністра Угорщини поінформував пресу про те, що на останньому засіданні кабміну підтвердив наміри поступового розміщення майже 30 тис. іракців на території Угорщини для подальшого навчання, незважаючи на те, що офіційного звертання з американської сторони щодо того ще не надійшло. “Угорська республіка зацікавлена у встановленні законного порядку в повоєнному Іраці і зміцнення громадської безпеки. Проте, оскільки на разі немає формального запиту США у справі виучки правоохоронців в Угорщині, тож не складено й офіційної відповіді угорського уряду,” – сказав прес-секретар. Відповідаючи цими днями на запитання газети “Інтернешнл Геральд Триб’юн”, яка виходить у Парижі, угорський прем’єр Петер Мед’єші заявив, що його країна готова прийняти в себе на навчання іракців, але тільки у складі невеликих груп, які змінюватимуть одна одну. За його словами, приїзд одразу 28 тис. осіб на невелику військову базу в південно-угорське місто Тасар просто неможливий. “З іншого боку, – зазначає газета “Інтернешнл Геральд Триб’юн, – підготовка іракців в Угорщині пов’язана з чималим політичним ризиком, адже переважна частина населення країни, і особливо жителі області Шомоть, відкидають таку ідею.” До цього слід додати, що виразником подібних настроїв останнім часом стала урядова опозиція. Її представники звинувачують уряд у тому, що він легковажно ставиться до своїх обов’язків дбати про безпеку громадян країни. “Річ у тім, що крім аж ніяк не гіпотетичної загрози скоєння терористичних актів проти курсантів, – кажуть угорські консерватори, – ніхто достеменно не знає, наскільки лояльними можуть бути до нової іракської адміністрації самі майбутні курсанти, адже серед них цілком можуть знайтися й такі, що вже служили в лавах саддамівської поліції.” Василь Плоскіна для радіо “Свобода”, Будапешт.
Ірина Перешило
Тема передачі американцями контролю над центрально-південним сектором Іраку міжнародній дивізії під польським командуванням активно коментується журналістами польських мас-медіа. З цієї ж нагоди звернувся до співвітчизників і президент Польщі Алєксандр Кваснєвський, котрий, зокрема, попередив, що поляки мають бути готовими до жертв серед польських військових. Повідомляє Володимир Павлів.
Володимир Павлів
З моменту перебрання польським командуванням контролю окремим сектором Іраку головне запитання останніх днів: чи поляки дадуть собі раду з виконання останніх завдань, які стоять перед ними в іракській місії, переходить з розряду теоретичного в практичне. Питання це можна вважати одним із головних, оскільки більшість громадян Польщі переконані, що коли їхнім солдатам не вдасться утримати порядку і вони почнуть гинути, то влада повинна негайно відкликати польський військовий контингент на батьківщину. Подібні настрої панують і у країнах союзників Польщі по міжнародній дивізії. “Теоретичний вихід котрогось з них із польської дивізії може бути менш або більш болісним,” – вважає колишній міністр оборони Польщі Януш Анишкевич.
“Це буде залежати від того, наскільки великою була б втрата, якщо б це було спричинено виходом країни, вклад якої є невеликим –100-200, а є країни, що відрядили лише по кілька десятків військових. То цю прогалину Польща була б в стані заповнити, але якщо б з’явилася країна зі значним вкладом, що хотіла б відмовитись від участі, як Болгарія чи, не дай Боже, Україна, не кажучи вже про Іспанію, то ця втрата була б надзвичайно болючою. Однак маю надію, що так не станеться. У всякому разі, надіємось на повноцінну співпрацю з Україною.”
Поляки приділяють українським військовим особливо увагу не тільки через їх чисельність, але й через те, що перед українцями стоїть нове і важливе завдання. Говорить Януш Анишкевич.
“В українсько-польському батальйоні в Косово українські офіцери і солдати справлялися дуже добре, але потрібно пам’ятати, що це була порівняно невелика група. Натомість в Іраку українська складова є дуже значною, і крім того, що має особливе значення, Україна буде відповідати за цілий під сектор, а це вже не буде чисто виконавча функція, як, наприклад, у Косово, це буде щось значно більше і маємо надію, що це допоможе збройним силам України в продовженні і прискоренні процесу модернізації і в підготовці, дай Боже, недалекого членства в НАТО.” Поки що у Варшаві дуже задоволені українським союзником, котрий, на відміну від болгар чи іспанців, досі не створював жодних проблем. Володимир Павлів для радіо “Свобода”, Варшава.
Ірина Перешило
А тим часом італійський уряд, оглядаючись на сумнівний результат своєї діяльності у соціальній сфері, підготував для громадян низку нових обіцянок. Про них розповідає наш італійський кореспондент Леонід Олексійчук.
Леонід Олексійчук
У загалом заможній Італії 2,5 млн. родин живуть нижче рівня відносної бідності (це 823 євро на двох). І майже мільйон – нижче рівня бідності абсолютної (573 євро на подружжя). Це загалом 11% італійського населення, 6 млн. осіб. Із них ще тяжче доводиться багатодітним родинам з чотирма дітьми чи більше. Одна з чотирьох живе за межами бідності. Зам. міністра добробуту Граціа Сістіні висунула широко закроєний план масової допомоги родинам, котрі, як мовиться в Італії, “не можуть звести сніданок з вечерею” через різні бони, допомогу цілим селищам, ширше постачання харчів у спілці з приватною благодійністю, фінансове заохочення заможних родин до опіки над дітьми бідних тощо. На все це за скромними підрахунками потрібно біля 500 млн. євро. Питання – де їх узяти. Тому керівники федеральної профспілки називають новий план “базіканням, яке обурює ще більше, бо воно здійсненне тільки на шкірі тих, хто вже й зараз нічого не має”. “Уряд, – кажуть вони, – краще виконує свої зобов’язання, підрізаючи основи соціальної держави.” Не завжди. Цими днями вже вирішено доплачувати 1 тис. євро батькам, які віддаватимуть дітей до приватних шкіл. На це гроші вже знайшлися. Леонід Олексійчук, радіо “Свобода”, Венеція.
Ірина Перешило
Словацька Республіка стала першою посткомуністичною країною, де злочинцеві за третю зловмисну насильницьку дію автоматично погрожує найвища міра покарання, або по життєве ув’язнення. Такий закон ухвалив словацький парламент (він набрав чинності з 1-го вересня цього року). Тему продовжує Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
Здається, у словаків обірвався терпець. Злочинність зростає, поліція не справляється, а до того всього злочинці, серед яких немало рецидивістів, перестали боятися законів: по-перше, їх можна обійти, загрозу тривалого ув’язнення якось в процесі суду можна пом’якшити, або, врешті, якщо навіть і дістанешся на 3-5 років за грати, то, відсидівши, знову вийдеш на волю, а там не за горами нова судимість, і так без кінця. Від рук бандитів гинуть люди, страждають діти. За інформацією словацької газети “Правда”, 70% усіх злочинів чинять ті, хто вже колись мав конфлікт з законом, а 6% рецидивістів чинять найтяжчі злочини. “Не враховувати ці факти не можна,” – вирішили словацькі законотворчі, взявши за приклад Англію і США, і в Словаччині ухвалили новий закон, який умовно преса назвала “тричі – і досить”. В основі нового закону лежить принцип: якщо злочинець за зловмисний тяжкий злочин дістанеться до суду втретє, його чекає або по життєве ув’язнення, або 25 років тюрми. Ці вироки оскарженню не підлягають. Які злочини вважаються тяжкими? Закон формулює чітко: брутальне вбивство, зґвалтування, втретє участь у збройному пограбуванні, торгівля дітьми, дитяча порнографія і торгівля наркотиками. Крім цього, як повідомляє словацька газета “Правда”, за особливо тяжкі злочини до 25-річного терміну може бути додана ще його третина чи навіть половина, тобто, термін може зростати до 37 років тюрми. Словацькі фахівці вважають, що такі міри можуть зупинити багатьох рецидивістів, а таких у Словаччині 1100 осіб. Критики нового закону, який на словацьких теренах набрав чинності 1-го вересня цього року, не переконані в тому, що суворими мірами покарання модна перемогти брутальну злочинність, але вони більше схильні до того, що спробувати варто. В усякому разі, у Словаччині готуються до того, що за грати незабаром може дістатись більше злочинців, ніж було досі. За повідомленням преси, на ці потреби служба в’язниць Словаччини отримує наступного року від уряду на 18 млн. словацьких крон більше (в перерахунку це близько 0,5 млн. американських доларів). На думку фахівців, на підставі нового закону особливо небезпечні злочинці довго на волі не втримаються. Їхня третя, тобто, остання, судимість буде початком спаду злочинності в суспільстві. В 1996 році подібний закон хотіли схвалити і в Чеській Республіці, але він не отримав більшості в парламенті. Оксана Пеленська для радіо “Свобода”, Прага.
Ірина Перешило
“Зелені” і консерватори в Литві вимагають закриття нафтового родовища “Кравцовське” в Балтійському морі, на якому компанія “Лукойл-Калінінградморнафта” вже цього року розпочне добувати нафту. Як політичні партії, так і влада Литви занепокоєні з приводу наслідків ймовірних екологічних аварій на нафтоплатформі у морі, котрі загрожують забрудненням природи унікального морського курортного узбережжя. З подробицями з Вільнюса – Альгімонтас Літвінас.
Альгімонтас Літвінас
Протестуючи проти намірів російської компанії “Лукойл” ще цього року розпочати експлуатацію нафтового родовища “Кравцовське” (Д-6) у шельфі Балтійського моря, неподалік узбережжя Калінінградської області, на відстані 7 км від литовських територіальних вод і близько 20 км від курорту Ніда, представники партії литовських консерваторів “Союзу Батьківщини” і “Руху Зелених” Литви приступили 3 вересня до акції бойкоту найбільшої в Литві мережі автозаправних станцій “Лукойл”. Акція проти “Лукойл” триватиме 10 днів. Щоправда, ініціатори акції не отримали офіційного дозволу на пікет, тому на автозаправних станціях компанії “Лукойл-Балтія” від 9 до 20 години щодня буде лише по кілька осіб з плакатами в руках. Вони роздаватимуть водіям листівки з закликом оберігати Балтійське море і Курську затоку від можливої екологічної катастрофи і не купувати паливо на автозаправних станціях “Лукойл”, яких у Литві майже 97. За словами голови партії литовських консерваторів, члена сейму Андріса Кубілюса перший день акції був успішним. Чимало водіїв, отримавши листівки, обернулися та поїхали геть. Литовські консерватори і “зелені” чекають на міжнародний резонанс свої акції протесту, що полегшить керівництву Литви початок переговорів з керівниками Росії і міжнародних організацій щодо закриття родовища Д-6. Причому, Кубілюс вважає незрозумілим бажання компанії “Лукойл”, яка має величезні запаси нафти у Сибіру, експлуатувати родовища в Балтійському морі, нафта з якого не становитиме навіть одного відсотка від щорічного обороту компанії. Подібна, проте масова, акція протесту в Литві відбувалася близько 15 років тому. Тоді Москва поступилася масовому протесту в Литві і “законсервувала” родовище “Кравцовське”, тепер росіяни планують на цьому родовищі наступного року добути 100-150 тис. тон нафти. Планується, що свердловини в Балтійському морі працюватимуть 30-35 років. Вартість проекту становить 270 млн. доларів. Найвищі урядовці і владні установи Литви кілька разів наполягали на тому, щоби Росія надала Литві необхідну природоохоронну інформацію і не перешкоджала передбаченій місії природознавчих експертів ЮНЕСКО до Курської коси (Мерінги), яка є в Литві найгарнішим курортом. Альгімонтас Літвінас для радіо “Свобода”, Вільнюс.
Ірина Перешило
Ви слухали програму “Моніторинг тижня”. Її підготувала Ірина Перешило. До наступних зустрічей в ефірі. Говорить радіо “Свобода”.
