Прага, 11 березня 2004 – Західна преса присвячує щораз більше уваги президентським виборам у Росії, які відбудуться там найближчої неділі. За нинішніх політичних умов у Росії ніхто з оглядачів не сумнівається у тому, що за Путина проголосує більшість населення і що він залишиться на другий президентський термін. У цій визначеності, на думку коментаторів, криється відсутність демократії і вибору в Росії.
Оглядачка британської газети «Індепенден» Мері Дєєвскі не бере під сумнів перемоги Путина у виборах і не сумнівається в тому, що російський керівник продовжить концентрувати владу у своїх руках, дробити опозицію, змушувати олігархів залишати Росію, продовжувати пацифікацію Чечні і відроджувати російський націоналізм, поставивши себе, за словами автора, у ролі новітнього царя. На думку оглядачки, нинішня Росія і далі залишається автократією радянського зразка. Проте оглядачка стверджує і деякі зрушення. Хоча в сучасній Росії не залишилося незалежного телебачення, державні телестанції передають досить відверті дискусії, немислимі за радянських часів. Люди нині вже не бояться публічно виступати із критикою влади, поводяться більш відкрито і це свідчить, на думку автора, про те, що Росія стала ліпшим місцем для життя, ніж це було за радянських часів.
Коментатор газети «Уолл стріт джорнел» Ґай Чезан теж не сумнівається в тому, що Путин залишиться президентом на наступний термін. Про це засвідчили й усні опитування перед виборами, в яких 70 % людей висловили свою підтримку Путину. Автор не знаходить у цьому нічого дивного. Колишній кагебіст Путин доклав зусиль до того, щоб знищити опозицію і поставити під контроль засоби інформації. Західні оглядачі, підкреслює автор, критикували парламентську передвиборчу кампанію у грудні саме за її упереджене висвітлення у російських засобах інформації, за відмову Путина від телевізійних дебатів та за інші порушення.
Тим часом два коментатори цієї ж газети «Уолл стріт джорнел» Джей Соломон і Заїд Хусейн порушують проблему відносин між США і Пакистаном. Президент США Буш, на їхню думку, зробив надто велику ставку на пакистанського керівника Мушаррафа, очікуючи від нього допомоги в арешті Осами бін Ладена і викоріненні ісламського тероризму в регіоні.
Цей альянс, який міцнів від часу терористичних актів у США 2001-го року, підкреслюють автори, виправдав себе лише частково, допомігши заарештувати сотні терористів. Проте Вашингтон змушений був погодитися із фактами продажу пакистанської ядерної технології авторитарним диктатурам регіону, залишивши таким чином відчинені двері для поширення ядерної зброї. Далі, в той час, коли Сполучені Штати намагаються сприяти поширенню демократії в регіоні, Мушарраф став ще більш авторитарним лідером, ніж був раніше. Він підтримує союз з ісламськими фундаменталістськими партіями, ускладнивши боротьбу з “Аль-Кайдою” і з поширенням ісламських шкіл на території країни. На закінчення автори наводять аргумент Вашингтона: без Мушаррафа Пакистан став би ще більш непевним і небезпечним місцем.
Оглядачка британської газети «Індепенден» Мері Дєєвскі не бере під сумнів перемоги Путина у виборах і не сумнівається в тому, що російський керівник продовжить концентрувати владу у своїх руках, дробити опозицію, змушувати олігархів залишати Росію, продовжувати пацифікацію Чечні і відроджувати російський націоналізм, поставивши себе, за словами автора, у ролі новітнього царя. На думку оглядачки, нинішня Росія і далі залишається автократією радянського зразка. Проте оглядачка стверджує і деякі зрушення. Хоча в сучасній Росії не залишилося незалежного телебачення, державні телестанції передають досить відверті дискусії, немислимі за радянських часів. Люди нині вже не бояться публічно виступати із критикою влади, поводяться більш відкрито і це свідчить, на думку автора, про те, що Росія стала ліпшим місцем для життя, ніж це було за радянських часів.
Коментатор газети «Уолл стріт джорнел» Ґай Чезан теж не сумнівається в тому, що Путин залишиться президентом на наступний термін. Про це засвідчили й усні опитування перед виборами, в яких 70 % людей висловили свою підтримку Путину. Автор не знаходить у цьому нічого дивного. Колишній кагебіст Путин доклав зусиль до того, щоб знищити опозицію і поставити під контроль засоби інформації. Західні оглядачі, підкреслює автор, критикували парламентську передвиборчу кампанію у грудні саме за її упереджене висвітлення у російських засобах інформації, за відмову Путина від телевізійних дебатів та за інші порушення.
Тим часом два коментатори цієї ж газети «Уолл стріт джорнел» Джей Соломон і Заїд Хусейн порушують проблему відносин між США і Пакистаном. Президент США Буш, на їхню думку, зробив надто велику ставку на пакистанського керівника Мушаррафа, очікуючи від нього допомоги в арешті Осами бін Ладена і викоріненні ісламського тероризму в регіоні.
Цей альянс, який міцнів від часу терористичних актів у США 2001-го року, підкреслюють автори, виправдав себе лише частково, допомігши заарештувати сотні терористів. Проте Вашингтон змушений був погодитися із фактами продажу пакистанської ядерної технології авторитарним диктатурам регіону, залишивши таким чином відчинені двері для поширення ядерної зброї. Далі, в той час, коли Сполучені Штати намагаються сприяти поширенню демократії в регіоні, Мушарраф став ще більш авторитарним лідером, ніж був раніше. Він підтримує союз з ісламськими фундаменталістськими партіями, ускладнивши боротьбу з “Аль-Кайдою” і з поширенням ісламських шкіл на території країни. На закінчення автори наводять аргумент Вашингтона: без Мушаррафа Пакистан став би ще більш непевним і небезпечним місцем.
