Івано-Франківськ 5 квітня 2004 - Виповнилося чотири роки з часу початку роботи “Хоспісу” в обласному центрі Прикарпаття. Це єдина така установа на Івано-Франківщині. Медики докладають тут усіх зусиль, щоб полегшити страждання безнадійно хворих.
Пацієнти івано-франківського “Хоспісу”, за словами медиків, рідко коли проживають у цій установі більше трьох місяців. Дім миру, як ще перекладають з англійської назву “Хоспіс”, приймає у свої палати лише безнадійно хворих. На сьогоднішній день в івано-франківському “Хоспісі” 35 пацієнтів. Ця установа діє на Прикарпатті вже 4 роки. Працювати в “Хоспісі”, як стверджує головний лікар цього медичного закладу Людмила Андріїшин, надзвичайно важко і відповідально: “Ми самі спочатку всі в колективі, хто тут працює, повинні усвідомлювати, що життя повинне колись завершитись. Кожне, і наше в тому числі. А потім працювати з людиною так, щоб вона не думала, що доживає, добуває на цьому світі. А вона живе, наскільки можливо, повноцінно, до останньої хвилини, що її тут люблять, що за нею доглянуть, що з нею спілкуються, і що вона потрібна комусь до останньої секунди, і що після того її тут пам”ятатимуть”. Через великі психологічні навантаження в “Хоспісі”, як говорить Людмила Андріїшин, часто змінюються медичні сестри. Цьому специфічному медичному закладу бракує власного приміщення, належного фінансування. Адже кожен з хворих потребує особливого догляду. Як правило, ті, хто потрапляє до “Хоспісу”, - це так звані лежачі хворі, які не здатні самостійно пересуватись. До того ж, різного віку. Найтрагічніші ситуації, коли до “Хоспісу” потрапляють діти. Про це говорить медична сестра Людмила Стефанишин: “Був у нас хлопчик до трьох років. Він помер. Це дуже тяжко. У нас це був єдиний випадок. Ми плакали разом з батьками. З дорослими якось легше працювати. Я розумію, що вони вже порожили якесь життя. А якщо помирає дитина, це дуже тяжко, передовсім психологічно”. Саме через ці обставини в “Хоспісі” не працюють випадкові люди. Колектив цього медичного закладу невеликий, але це справжні професіонали. І ще медики наголошують, що безнадійних хворих насправді немає. В івано-франківському “Хоспісі” вже були випадки, коли одужували люди, яким лікарі вже не давали жодних шансів на майбутнє.
Пацієнти івано-франківського “Хоспісу”, за словами медиків, рідко коли проживають у цій установі більше трьох місяців. Дім миру, як ще перекладають з англійської назву “Хоспіс”, приймає у свої палати лише безнадійно хворих. На сьогоднішній день в івано-франківському “Хоспісі” 35 пацієнтів. Ця установа діє на Прикарпатті вже 4 роки. Працювати в “Хоспісі”, як стверджує головний лікар цього медичного закладу Людмила Андріїшин, надзвичайно важко і відповідально: “Ми самі спочатку всі в колективі, хто тут працює, повинні усвідомлювати, що життя повинне колись завершитись. Кожне, і наше в тому числі. А потім працювати з людиною так, щоб вона не думала, що доживає, добуває на цьому світі. А вона живе, наскільки можливо, повноцінно, до останньої хвилини, що її тут люблять, що за нею доглянуть, що з нею спілкуються, і що вона потрібна комусь до останньої секунди, і що після того її тут пам”ятатимуть”. Через великі психологічні навантаження в “Хоспісі”, як говорить Людмила Андріїшин, часто змінюються медичні сестри. Цьому специфічному медичному закладу бракує власного приміщення, належного фінансування. Адже кожен з хворих потребує особливого догляду. Як правило, ті, хто потрапляє до “Хоспісу”, - це так звані лежачі хворі, які не здатні самостійно пересуватись. До того ж, різного віку. Найтрагічніші ситуації, коли до “Хоспісу” потрапляють діти. Про це говорить медична сестра Людмила Стефанишин: “Був у нас хлопчик до трьох років. Він помер. Це дуже тяжко. У нас це був єдиний випадок. Ми плакали разом з батьками. З дорослими якось легше працювати. Я розумію, що вони вже порожили якесь життя. А якщо помирає дитина, це дуже тяжко, передовсім психологічно”. Саме через ці обставини в “Хоспісі” не працюють випадкові люди. Колектив цього медичного закладу невеликий, але це справжні професіонали. І ще медики наголошують, що безнадійних хворих насправді немає. В івано-франківському “Хоспісі” вже були випадки, коли одужували люди, яким лікарі вже не давали жодних шансів на майбутнє.