Прага, 18 січня 2005 – Відомий економіст та колишній радник російського уряду Андерс Ослунд прогнозує швидке падіння режиму російського президента Володимира Путіна. На сторінках американського часопису Weekly Standard він говорить, що підтримка російського президента зменшується, а його політика стає надто неефективною. У зв’язку з цим Андерс Ослунд закликає американську адміністрацію переглянути свою політику щодо Росії, яка дедалі більше нагадує Радянський Союз перед розвалом.
Удача, яка супроводжувала перший термін президентства Володимира Путіна, покидає його і дуже швидко, вважає відомий економіст, директор програм Європи та Євразії у Фундації Карнеґі Андерс Ослунд. Якщо перші роки перебування при владі Володимиру Путіну все вдавалось, – тоді і реформи провели і податки скоротили, і економіка швидко зростала, і у зовнішній політиці вдавалося бути корисним партнером Заходу, і виходило грати з каґебістами проти олігархів чи навпаки, то останнім часом все почало валитися з рук російського президента, вважає Ослунд.
На його думку, все почалося з арешту Михайла Ходарковського, власника компанії “Юкос”. Цей арешт мав на меті збільшення політичного контролю президента Путіна та захоплення активів. Ще однією метою було відлякати олігархів від політики і припинення фінансування усіх політичних рухів, крім кремлівських. Проте не передбачуваним результатом було відлякування від Росії інвестицій, як внутрішніх так і зовнішніх, бо інвестори не знають, хто буде наступною жертвою нової політики. Далі пішло скорочення незалежності преси, маніпуляції виборчим процесом, марґіналізація регіональних керівників. Все це, а також вибори до Думи і президентські вибори, на думку Андерса Ослунда, показали ненаситне бажання політичного контролю президента Путіна.
Але з іншого боку, в цьому полягає і його слабкість. Всі рішення тепер залежать від президента, але він не є дуже рішучою людиною. В результаті адміністрація паралізована, інформацією маніпулюють секретні служби, а механізм зворотного зв’язку не працює. Найгірше, як вважає американський дослідник, Володимир Путін не проявляє бажання вчитися на помилках, адже історія з “Юкосом”, провал операції в Беслані, після якої не було звільнено жодного працівника спецслужб, та програш на українських президентських виборах доводить згубність такої політики.
Як наголошує Андерс Ослунд, після того, як Кремль сконцентрував владу в своїх руках, легітимність президента Путіна залежить лише від його популярності, яка різко скоротиться після того, як він відлякав прихильників та паралізував уряд. Такий режим не може існувати довго, бо він є занадто неефективним, вважає аналітик. Він говорить, що хоча передбачити, коли точно станеться його падіння поки що важко, він може впасти набагато швидше, ніж можна очікувати, згідно з найсміливішими прогнозами.
У зв’язку з цим американський дослідник закликає американську адміністрацію переглянути свою політику щодо Росії, бо її керівник, неефективний та погано поінформований, не може бути достойним партнером США. Також поведінкою в Україні Путін довів, що він виходить з антиамериканських позицій і не є прихильником демократії. Єдиною доброю новиною в усьому цьому, на думку Ослунда, є те, що Росія стала занадто слабкою, щоб бути загрозою. Як вважає Андерс Ослунд, Росія сьогодні скоріше нагадує Радянський Союз пізньорадянського періоду, тож Вашингтону не потрібно тішити себе ілюзією, що такий колос на глиняних ногах може бути добрим партнером у боротьбі з тероризмом.
Удача, яка супроводжувала перший термін президентства Володимира Путіна, покидає його і дуже швидко, вважає відомий економіст, директор програм Європи та Євразії у Фундації Карнеґі Андерс Ослунд. Якщо перші роки перебування при владі Володимиру Путіну все вдавалось, – тоді і реформи провели і податки скоротили, і економіка швидко зростала, і у зовнішній політиці вдавалося бути корисним партнером Заходу, і виходило грати з каґебістами проти олігархів чи навпаки, то останнім часом все почало валитися з рук російського президента, вважає Ослунд.
На його думку, все почалося з арешту Михайла Ходарковського, власника компанії “Юкос”. Цей арешт мав на меті збільшення політичного контролю президента Путіна та захоплення активів. Ще однією метою було відлякати олігархів від політики і припинення фінансування усіх політичних рухів, крім кремлівських. Проте не передбачуваним результатом було відлякування від Росії інвестицій, як внутрішніх так і зовнішніх, бо інвестори не знають, хто буде наступною жертвою нової політики. Далі пішло скорочення незалежності преси, маніпуляції виборчим процесом, марґіналізація регіональних керівників. Все це, а також вибори до Думи і президентські вибори, на думку Андерса Ослунда, показали ненаситне бажання політичного контролю президента Путіна.
Але з іншого боку, в цьому полягає і його слабкість. Всі рішення тепер залежать від президента, але він не є дуже рішучою людиною. В результаті адміністрація паралізована, інформацією маніпулюють секретні служби, а механізм зворотного зв’язку не працює. Найгірше, як вважає американський дослідник, Володимир Путін не проявляє бажання вчитися на помилках, адже історія з “Юкосом”, провал операції в Беслані, після якої не було звільнено жодного працівника спецслужб, та програш на українських президентських виборах доводить згубність такої політики.
Як наголошує Андерс Ослунд, після того, як Кремль сконцентрував владу в своїх руках, легітимність президента Путіна залежить лише від його популярності, яка різко скоротиться після того, як він відлякав прихильників та паралізував уряд. Такий режим не може існувати довго, бо він є занадто неефективним, вважає аналітик. Він говорить, що хоча передбачити, коли точно станеться його падіння поки що важко, він може впасти набагато швидше, ніж можна очікувати, згідно з найсміливішими прогнозами.
У зв’язку з цим американський дослідник закликає американську адміністрацію переглянути свою політику щодо Росії, бо її керівник, неефективний та погано поінформований, не може бути достойним партнером США. Також поведінкою в Україні Путін довів, що він виходить з антиамериканських позицій і не є прихильником демократії. Єдиною доброю новиною в усьому цьому, на думку Ослунда, є те, що Росія стала занадто слабкою, щоб бути загрозою. Як вважає Андерс Ослунд, Росія сьогодні скоріше нагадує Радянський Союз пізньорадянського періоду, тож Вашингтону не потрібно тішити себе ілюзією, що такий колос на глиняних ногах може бути добрим партнером у боротьбі з тероризмом.