Трубна війна, як називають антидемпінгові розслідування Росії щодо експорту до неї українських металевих труб, розпочалася ще на початку нинішнього тисячоліття, за часів прем’єрства Віктора Ющенка. Саме тоді, після його переговорів з російським колегою Михайлом Касьяновим, Росія встановила квоти щодо ввезення на свою територію українських труб. А в Києві з цього приводу з’явився анекдот. Ющенко повертається з Москви і доповідає Кучмі: є дві новини, одна хороша, друга погана, з якої почати. "З поганої", – просить Кучма. "Переговори з експорту українських труб в Росію без квот були невдалими". "А хороша новина?" "Без наших труб вони не збудують газогін до Європи в обхід України".
Потім Київ і Москва залякували одне одного введенням мита на експорт труб та інших товарів. Але врешті-решт уряди порозумілися. В результаті чого українські виробники труб продають їх до Росії виключно на основі укладених угодами про експорт цієї продукції. Щоправда, ці угоди підписуються лише на рік. Тобто, до 31 грудня українське підприємство не знає, якими будуть обсяги випуску труб на наступні 12 місяців. 2004-го цей процес затягнувся аж до лютого 2005-го. І угода досі не підписана. Експерти підрахували, що через її відсутність втрати українських підприємств, які випускають труби, становила в січні близько 45 мільйонів доларів.
Аби в подальшому уникати подібних проблем, а також вийти з-під антидемпінгового розслідування в Росії, п’ять українських підприємств-експортерів труб підписали спеціальну угоду з Міністерством економічного розвитку Російської Федерації. Ця угода, як вважають деякі експерти, є компромісом між українськими та російськими трубники заводами. У ній ідеться про те, що Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Нікопольський завод безшовних труб, Новомосковський трубний завод, Нікопольська трубна компанія та Нікопольський завод неіржавіючих труб беруть на себе добровільні зобов’язання сомообмежити експорт власної продукції до Росії. При цьому, як запевнили на сьогоднішній прес-конференції дніпропетровські трубовиробники, загальні обсяги поставок труб до Росії, вироблених на цих п’яти підприємствах, залишаться не меншими, аніж ті, що були торік і позаторік. Тобто, 395 тисяч тонн.
Нижньодніпровський трубний завод – це 10 тисяч працівників, це 37% продукції, яка експортується до Росії. Отже, від того, чи збережеться цей експорт, залежить збереження робочих місць на підприємстві, зарплата робітників.
Говорить генеральний директор підприємства Геннадій Єсаулов: "Та система, у якій працював до сьогоднішнього дня наш завод, коли щороку ми чекали на появу квот, коли в межах угод між Росією та Україною нам лімітувалися обсяги продукції, – це призводило до певних обмежень. Ми проходили цілу низку антидемпінгових розслідувань. Це досить складна процедура, яка забирає багато часу й не завжди завершується успіхом. Та угода, про яку йдеться сьогодні, дозволяє насамперед перейти нам до процесу безперервного планування. Процес, коли ми можемо гарантовано виступати перед нашими замовниками та зарубіжними партнерами як надійний постачальник продукції".
Тим часом так само, як Росія є монополістом з поставок газу в Україну, Україна є монополістом з поставок труб великого діаметру для російських магістральних газопроводів. Російський "Газпром" віддає перевагу саме українським трубам, оскільки ті і якісніші, і надійніші,ніж російська продукція. Зокрема – труби Нижньодніпровського заводу. А тому, на думку українських експертів, тиск з боку російських виробників труб щодо обмежень українського експорту триватиме.
