Турецький візит.

Прага, 7 червня 2005 – Україна і Туреччина планують розширити торгівлю, посилити міжнародну співпрацю та лібералізувати візовий режим. Такі перші підсумки візиту українського президента Віктора Ющенка до Туреччини, сусідньої країни з якою в України, на думку експертів, склалися практично безпроблемні стосунки.

До Анкари Віктор Ющенко привіз великий перелік можливих проектів, де Туреччина і Україна могли б об’єднати свої зусилля. Це і співпраця в енергетичній сфері, і в будівництві, і в транспорті, і у міжнародних організаціях і у культурних питаннях. Після переговорів з президентом Туреччини Ахметом Неджетом Сезером, український президент Віктор Ющенко заявив, що метою двох країн на наступні п’ять років є збільшення товарообігу майже у тричі до 10 мільярдів доларів. Вже зараз Туреччина є одним з головних торговельних партнерів України. Торгівля між країнами зросла минулого року на 80% і сягнула 3 мільярдів.

На думку турецького аналітика Сирри Хакана Киримли зі столичного Університету Білкент, найперспективнішими для України і Туреччини є енергетична співпраця: “Серед питань, які сторони обговорювали в Анкарі були питання енергетики. Для України вони мають першочергове значення. Туреччина також зацікавлена у транспортуванні нафти, газу, електроенергії. Особливо вона зацікавлена у початку роботи нафтогону Одеса-Броди в Європейському напрямку”. Раніше Туреччина критикувала реверсне використання нафтогону через те, що танкери з російською нафтою створювали додатковий тиск на Босфорську протоку і збільшували екологічну небезпеку для Туреччини.

Загалом, на думку доктора Киримли, Україна і Туреччина мають дуже теплі добросусідські стосунки, які допоможуть їм вирішувати спільні задачі в регіоні. Зокрема, турецький експерт підтвердив зацікавлення Туреччини взяти участь у роботі регіональної організації ГУАМ в якості спостерігача. “Туреччина дуже зацікавлена цією пропозицією України. Вона має особливі близькі стосунки з країнами-членами ГУАМ, передусім з Азербайджаном, але також і з Грузією, і з Молдовою, і звичайно, з Україною. Крім того, Туреччина зацікавлена як в економічних проектах ГУАМу, так і у врегулюванні територіальних конфліктів передусім в Азербайджані та Грузії, а також у Молдові”.

Як наголошує турецький експерт, Туреччина із самої появи незалежної України підтримувала з нею теплі стосунки. Частково це було зумовлено доброю волею Києва у ставленні до кримських татар та у питанні їхнього повернення на півострів. “Пан Ющенко прибув до Туреччини разом з лідером кримських татар Мустафою Джемілевим. Це свідчить про те, що кримські татари є важливим компонентом двосторонніх стосунків. В Туреччині багатомільйонна кримсько-татарська діаспора має позитивний вплив на політику Анкари щодо України, а той факт, що Ющенко мав підтримку кримських татар на виборах, додає йому особливої симпатії в очах турецької громадськості”.

У Туреччині, і не лише серед кримсько-татарської діаспори, за словами Сирри Хакана Киримли, з ентузіазмом сприйняли пропозицію України щодо лібералізації візового режиму, бо туркам набагато складніше і дорожче потрапити до України, ніж українцям до Туреччини.

Говорячи на закінчення про європейські перспективи двох країн, турецький оглядач висловив переконання, що Туреччина і Україна не є конкурентами у своїх намаганнях приєднатися до Європейського Союзу, як часто можна почути в ЄС, та й у самій Україні. “Так дійсно, можна почути, що якщо Україну приймуть до ЄС, Туреччині буде важче туди дістатися, чи навпаки. Але я не вважаю, що ці питання якось пов’язані. Обом цим країнам важко потрапити до ЄС, але з різних причин. На мою думку, якщо Туреччині і відмовлять у вступі, то через її внутрішні проблеми, а не через Україну”, - сказав Сирри Хакан Киримли і додав уже українською: “Дякую. До-побачення”.