Київ, 13 липня 2005 - Один з останніх законів, який ухвалили українські парламентарі перед літніми канікулами, стосується захисту прав інтелектуальної власності. На законодавче врегулювання цієї проблеми упродовж кількох років чекали потенційні інвестори і торговельні партнери України, у першу чергу – зі Сполучених Штатів. Питання про “аудіо- та електронне піратство” вважалось чи не головною перепоною на шляху України до Світової організації торгівлі. І нарешті Верховна Рада у цілому ухвалила відповідний законопроект зі складною назвою “Про внесення змін до законів України щодо імплементації законодавства до вимог багатосторонньої угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності”. Чи спрацює цей закон на захист інтересів України?
Принциповим у законі є те, що він стосується захисту не лазерних дисків, а інтелектуальної власності, яка на цих дисках міститься, каже народний депутат України, один з авторів закону Сергій Осика. А щодо “каральних акцій”, то ухвалений документ запроваджує додаткову адміністративну відповідальність (зокрема, штрафи) за розповсюдження, перевезення, продаж і зберігання піратської продукції. А отже, стверджує Сергій Осика, проблемою “піратів” стає не виробництво, а збут “чорних” дисків.
А містяться на дисках найчастіше неліцензійні аудіо- та відеозаписи, комп’ютерні ігри і програми. І, за словами експерта Європейської асоціації захисту авторських прав Джеймса КІНГА (який також знаний як продюсер комп’ютерних пізнавальних ігор для дітей і підлітків), подібна ситуація не нова для багатьох держав:
“Коли я слухаю дискусії навколо захисту прав інтелектуальної власності, щодо важливості дотримання правових норм у цій галузі для розвитку творчості, популяризації культурних здобутків тощо, мені спадає на думку наступне: по-перше, захистити авторське право в інтернеті надзвичайно складно, навіть за наявності відповідного законодавства. Регулювати віртуалку неможливо – можна відстежувати дотримання захисту інформаційної та інтелектуальної власності на рівні сайтів, подеколи порталів. З лазерними дисками – легше: закон захищає право автора інформації, яка записана на диск.
По-друге: подібно до України, чимало держав колишнього радянського блоку проходили період “електронного піратства”. Я відвідав київський ринок “Петрівка” і був ошелешений – така кількість піратських записів на електронних носіях мені на очі давно не потрапляла! Подібне я бачив лише у Болгарії та Румунії... Тепер, відколи український парламент взяв на себе законодавче зобов’язання захищати авторські права, ситуація повинна змінитися на краще. Хоча ніхто не може гарантувати, що пересічний громадянин України купуватиме ліцензійний диск за десять ЄВРО, а не піратську CD вдвічі дешевше. Якщо навіть піратські копії зникнуть з ринку, комп’ютерні програми, ігри чи музичні записи можна скачати з інтернету. Мені здається, час подбати про специфічні режими для окремих випадків застосування законодавства із захисту авторських прав”.
Розробник сайтів низки політичних партій та комерційних структур України киянин Андрій Антоненко також вітає ухвалення Верховною Радою закону щодо захисту авторських прав, але при цьому зауважує:
“Стримати скачування програм через інтернет правовим чином, зрозуміло, неможливо. Це можна контролювати лише частково, наприклад, встановивши, звідки скачують, і припинивши це. І так уже роблять інколи. Тобто, певний контроль є, але можна сказати, що доки існує інтернет у такій формі, в якій він зараз є, неможливо встановити тотальний контроль. Зокрема, за авторським правом”.
А для України, для розвитку ринку електронних технологій і програмного забезпечення, вважають Джеймс Кінг та Андрій Антонечко, найважливіше розпочати впровадження нового законодавства у боротьбі з електронним (чи то лазерним) піратством.
Принциповим у законі є те, що він стосується захисту не лазерних дисків, а інтелектуальної власності, яка на цих дисках міститься, каже народний депутат України, один з авторів закону Сергій Осика. А щодо “каральних акцій”, то ухвалений документ запроваджує додаткову адміністративну відповідальність (зокрема, штрафи) за розповсюдження, перевезення, продаж і зберігання піратської продукції. А отже, стверджує Сергій Осика, проблемою “піратів” стає не виробництво, а збут “чорних” дисків.
А містяться на дисках найчастіше неліцензійні аудіо- та відеозаписи, комп’ютерні ігри і програми. І, за словами експерта Європейської асоціації захисту авторських прав Джеймса КІНГА (який також знаний як продюсер комп’ютерних пізнавальних ігор для дітей і підлітків), подібна ситуація не нова для багатьох держав:
“Коли я слухаю дискусії навколо захисту прав інтелектуальної власності, щодо важливості дотримання правових норм у цій галузі для розвитку творчості, популяризації культурних здобутків тощо, мені спадає на думку наступне: по-перше, захистити авторське право в інтернеті надзвичайно складно, навіть за наявності відповідного законодавства. Регулювати віртуалку неможливо – можна відстежувати дотримання захисту інформаційної та інтелектуальної власності на рівні сайтів, подеколи порталів. З лазерними дисками – легше: закон захищає право автора інформації, яка записана на диск.
По-друге: подібно до України, чимало держав колишнього радянського блоку проходили період “електронного піратства”. Я відвідав київський ринок “Петрівка” і був ошелешений – така кількість піратських записів на електронних носіях мені на очі давно не потрапляла! Подібне я бачив лише у Болгарії та Румунії... Тепер, відколи український парламент взяв на себе законодавче зобов’язання захищати авторські права, ситуація повинна змінитися на краще. Хоча ніхто не може гарантувати, що пересічний громадянин України купуватиме ліцензійний диск за десять ЄВРО, а не піратську CD вдвічі дешевше. Якщо навіть піратські копії зникнуть з ринку, комп’ютерні програми, ігри чи музичні записи можна скачати з інтернету. Мені здається, час подбати про специфічні режими для окремих випадків застосування законодавства із захисту авторських прав”.
Розробник сайтів низки політичних партій та комерційних структур України киянин Андрій Антоненко також вітає ухвалення Верховною Радою закону щодо захисту авторських прав, але при цьому зауважує:
“Стримати скачування програм через інтернет правовим чином, зрозуміло, неможливо. Це можна контролювати лише частково, наприклад, встановивши, звідки скачують, і припинивши це. І так уже роблять інколи. Тобто, певний контроль є, але можна сказати, що доки існує інтернет у такій формі, в якій він зараз є, неможливо встановити тотальний контроль. Зокрема, за авторським правом”.
А для України, для розвитку ринку електронних технологій і програмного забезпечення, вважають Джеймс Кінг та Андрій Антонечко, найважливіше розпочати впровадження нового законодавства у боротьбі з електронним (чи то лазерним) піратством.
