Київ, 19 липня 2005 року - А зараз – наша постійна рубрика “А мова – як море!”. Чи можна довіряти даним соціологічних опитувань? Це питання далеко не риторичне, оскільки нещодавно оприлюднені дані двох соціологічних опитувань, в рамках яких респондентам пропонували відповісти і на запитання щодо статусу мов в Україні, виявили суттєві розбіжності.
Відповідно до опитування, проведеного Центром економічних i політичних досліджень iмени Олександра Разумкова i Київським міжнародним інститутом соціології, понад 56% опитаних висловилися за надання статусу другої державної російській мові.
А в спільному опитуванні фонду “Демократичні ініціативи” і того самого Київського міжнародного інституту соціології за те, щоб російську зробити другою державною мовою України, висловилися майже 37%.
Такі розбіжності викликали дискусію в пресі. Зокрема, в статті віце-президента Академії наук вищої школи України Петра Масляка на шпальтах газети “Україна молода” можна прочитати, що соціологічна служба в нас повністю дискредитована, що це не наукова, а суто політична структура, і її завданням є нібито промивання мізків громадянам країни.
Далі цитую: “Ось і знову вибори наближаються — парламентські, а новій-старій владі все ті ж “соціологи” і “політологи” з маніакальною настирливістю пропонують наступити на ті самі граблі і в тому ж темному місці. Шановні, отямтеся!”.
Тим часом директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко в не менш різкому тоні відповів на ці закиди в тій самій газеті. Відповідаючи на моє запитання про такі розбіжності даних, Андрій Биченко сказав.
Андрій Биченко
Насправді різниця абсолютно нормальна, тому що це були різні питання. Тобто від того, як поставлено запитання, дійсно залежать результати. Я вважаю, що, власне, скандал навколо цього питання тут вже підняли саме ЗМІ і ті, коли воно можливо щось допекло.
Тарас Марусик
До речі, масштабне і коштовне, з понад 11-ма тисячами респондентів, опитування Центру Разумкова спільно з Київським міжнародним інститутом соціології замовила “Наша Україна”, партія і фракція. Про це мені сказав прес-секретар голови парламентської фракції “Наша Україна” Миколи Мартиненка. Останній, до того ж, є головою наглядової ради Центру Разумкова.
Однак директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко відмовився підтвердити цю інформацію. На запитання, в чому тут державний секрет, він відповів.
Андрій Биченко
Секрет абсолютно не державний, але це один з пунктів кодексу етики всесвітньої асоціації опитувань громадської думки, членами якої ми є, що від домовленості із замовником залежить те, чи може служба, яка виконала дослідження, називати замовника, чи не може.
Хоча Микола Мартиненко є головою ради центру, він, повірте мені, чесне слово, за 5,5 років соціологічної служби, жодного разу не втрутився і не сказав, що нам і як робити.
Тарас Марусик
Не знає нічого про замовників цього опитування і віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань Микола Томенко.
Микола Томенко
Що стосується опитувань, я не є членом НСНУ, важко сказати, хто там замовляв, яка була мета, але думаю, що звичайно, треба куштувати настрої людей, суспільства і знати, що вони хочуть, чим вони стурбовані. Я не бачу в цьому якихось проблем.
Тарас Марусик
А один народний депутат, член Української Народної партії, сказав, що йому нічого про це невідомо і що, слава Богу, він - не член “Нашої України”. При цьому той депутат дуже переконливо перехрестився.
Відповідно до опитування, проведеного Центром економічних i політичних досліджень iмени Олександра Разумкова i Київським міжнародним інститутом соціології, понад 56% опитаних висловилися за надання статусу другої державної російській мові.
А в спільному опитуванні фонду “Демократичні ініціативи” і того самого Київського міжнародного інституту соціології за те, щоб російську зробити другою державною мовою України, висловилися майже 37%.
Такі розбіжності викликали дискусію в пресі. Зокрема, в статті віце-президента Академії наук вищої школи України Петра Масляка на шпальтах газети “Україна молода” можна прочитати, що соціологічна служба в нас повністю дискредитована, що це не наукова, а суто політична структура, і її завданням є нібито промивання мізків громадянам країни.
Далі цитую: “Ось і знову вибори наближаються — парламентські, а новій-старій владі все ті ж “соціологи” і “політологи” з маніакальною настирливістю пропонують наступити на ті самі граблі і в тому ж темному місці. Шановні, отямтеся!”.
Тим часом директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко в не менш різкому тоні відповів на ці закиди в тій самій газеті. Відповідаючи на моє запитання про такі розбіжності даних, Андрій Биченко сказав.
Андрій Биченко
Насправді різниця абсолютно нормальна, тому що це були різні питання. Тобто від того, як поставлено запитання, дійсно залежать результати. Я вважаю, що, власне, скандал навколо цього питання тут вже підняли саме ЗМІ і ті, коли воно можливо щось допекло.
Тарас Марусик
До речі, масштабне і коштовне, з понад 11-ма тисячами респондентів, опитування Центру Разумкова спільно з Київським міжнародним інститутом соціології замовила “Наша Україна”, партія і фракція. Про це мені сказав прес-секретар голови парламентської фракції “Наша Україна” Миколи Мартиненка. Останній, до того ж, є головою наглядової ради Центру Разумкова.
Однак директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко відмовився підтвердити цю інформацію. На запитання, в чому тут державний секрет, він відповів.
Андрій Биченко
Секрет абсолютно не державний, але це один з пунктів кодексу етики всесвітньої асоціації опитувань громадської думки, членами якої ми є, що від домовленості із замовником залежить те, чи може служба, яка виконала дослідження, називати замовника, чи не може.
Хоча Микола Мартиненко є головою ради центру, він, повірте мені, чесне слово, за 5,5 років соціологічної служби, жодного разу не втрутився і не сказав, що нам і як робити.
Тарас Марусик
Не знає нічого про замовників цього опитування і віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань Микола Томенко.
Микола Томенко
Що стосується опитувань, я не є членом НСНУ, важко сказати, хто там замовляв, яка була мета, але думаю, що звичайно, треба куштувати настрої людей, суспільства і знати, що вони хочуть, чим вони стурбовані. Я не бачу в цьому якихось проблем.
Тарас Марусик
А один народний депутат, член Української Народної партії, сказав, що йому нічого про це невідомо і що, слава Богу, він - не член “Нашої України”. При цьому той депутат дуже переконливо перехрестився.