За часи Незалежності в Україну увірвалося явище “секонд хенду” (second hand). Одяг “з других рук” полюбився більшості українців. По-перше, це був елемент ностальгії за радянськими комісійними магазинчиками. По-друге, хоча і не “першої свіжості”, але ж елемент західного життя. А відтак наближення до тамтешньої моди. І, по-третє, для багатьох українців розвали “одягу з Європи” – це був спосіб виживання. Точніше спосіб пристойно одягатися за умов непристойно малих зарплат.
Про секонд хенд як невід’ємне явище суспільного життя України - у спільному проекті Радіо Свобода і Нашого Радіо "Звуки Життя": "мода з других рук" з Віолою Бурдою.
Речі “з других рук” об’єднують людей, на перший погляд, абсолютно різних. Гейтану за сорок. Його бізнес в Україні. Він возить секонд хенд. Душу, а не гроші у секонд вкладає один з найвпливовіших оглядачів моди в Україні Зоя Звиняцьківська:
Аудіозапис програми. Перший випуск:
Для мешканців української столиці ринки секонд хенд часто є джерелом задоволення “модних” потреб або радикального оновлення гардеробу. Для жителів промислових регіонів – порятунком. Так у Луганську шахтарі і будівельники закуповують цілі партії одягу, який стає їх робочою уніформою:
Аудіозапис програми. Другий випуск:
Державу теж цікавить секонд хенд. Мариться їй закон, який би збільшив мито на цей одяг, а відтак дав би фору вітчизняному виробникові. Прем’єр Юлія Тимошенко на моді знається. І хоча її строї явно не з секонд хенд. Його вона обіцяє захищати від подорожчання:
Аудіозапис програми. Третій випуск:
Секонд хенд живе і на Заході. Навіть серед щедрого моря тамтешніх знижок у крамничках “з перших рук”. Хто і чому купляє речі з секонд хенд у “просунутих” країнах
Аудіозапис програми. Четвертий випуск: