Мітинг у Нікополі.

Нікополь, 2 вересня 2005 - Мітинг біля заводоуправління Нікопольського ферросплавного заводу, що розпочався ще 30 серпня і набирав сили, досяг найвищої напруги 1 вересня після 12-ї години дня.

Опівдні біля заводоуправління з’явилися судові виконавці у супроводі загону “Беркуту”, призначений на зборах акціонерів у Орджонікідзе 30-го серпня головою наглядової ради ВАТ НЗФ заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко, заступник міністра внутрішніх справ України Володимир Рудик і загони нікопольської і дніпропетровської міліції. Судові виконавці і “Беркут” були блоковані натовпом. Протягом цілого дня, тримаючи у напруженні великий натовп мітингарів, мікрофон з рук майже не випускала президент фонду “Віче України” Інна Богословська.. Пані Богословська, не стримуючись у виразах, говорила про те, що готується силове захоплення заводу. Підходи до заводоуправління були перекриті бар’єрами з колючим дротом і шерегом охорони заводу у чорних одностроях.

Судові виконавці намагалися виконати постанову полтавського суду про допровадження на робочі місця керівництва заводу, призначеного 30-го серпня зборами у Орджонікідзе. Інна Богословська час від часу зачитувала постанову нікопольського суду, який заборонив виконання постанови полтавського суду. Міліція до силових дій не вдавалася. Ситуація, здавалося, зайшла у глухий кут і жодна зі сторін не збиралася поступатися. Генеральний прокурор України Станіслав Піскун, розмовляючи телефоном з заступником прокурора Нікополя, сказав, що він не був обізнаний з ситуацією у Нікополі та передав міліції прохання відійти від натовпу. Цей наказ не був виконаний.

Зміни почалися після появи близько 20-ї години народних депутатів Віктора Мусіяки і Юрія Кармазина. У чи не годинній промові, витриманій у традиціях помаранчевого Майдану, Юрій Кармазин зокрема зачитав лист голови Фонду Державного Майна Валентини Семенюк до генерального прокурора, у якому йдеться про передачу справи про акції ферросплавного заводу до Верховного Суду України. Зачитав і розпорядження Юлії Тимошенко на адреси міністра юстиції, голови Фонду Державного майна, інших посадовців, які стосувалися призначення організації – тримача акцій і проведення зборів акціонерів ВАТ НЗФ 30 серпня, підкресливши, що у розпорядженнях прем’єра дані прямі вказівки щодо ролі Сергія Грищенка на зборах акціонерів і призначення Миколи Надточенка керівником підприємства. Пан Кармазин звинуватив Юлію Тимошенко у перевищенні службових повноважень і втручанні у справи Фонду Держмайна. Рішення полтавського суду Кармазин назвав неправовим і замовленим, оскільки контрольний пакет акцій НЗФ ще не переданий державі.

Заступник міністра внутрішніх справ Володимир Рудик запевнив учасників мітингу, що захоплення заводу не буде та що міліція не захищатиме нічиї інтереси крім державних.

Цілоденне напруження було зняте повідомленням про виступ Віктора Ющенка по телебаченню, у якому президент констатував зіткнення інтересів двох промислово-фінансових груп, наголосив на необхідності виключно законного вирішення проблеми і скритикував уряд, який допустив, що навколо НЗФ розгорнулася кланова боротьба. Реакція на виступ Віктора Ющенка і особливо на заяву президента, що завод має очолити менеджер, не пов’язаний з промислово-фінансовими групами, була схвальною:

З натовпу – “Правильно!”

Голос Кармазина – “Ви бачите, шановні друзі, президент з народом. Слава Ющенку! Слава! Президент з народом!”

Скандування – “Ющенко! Ющенко!”

На цьому мітинг закінчився. Міліція за наказом Володимира Рудика покинула площу перед заводоуправлінням.

Віктор Пінчук, котрого вважають головним організатором нікопольського мітингу, у бесіді з кореспондентом Радіо Свобода сказав:

“Люди тут боролися за свої права, за те, щоб їх поважали, за те, щоб у країні не було безмежу, щоб була у людей надія. Я полишив боротьбу за власність, боровся за те, щоб країна була дійсно демократичною, щоб було верховенство закону”.

На запитання, чи не побоюється пан Пінчук втратити контрольний пакет акцій Нікопольського ферросплавного, відповідь була:

”Звісно, це мене турбує. У цій боротьбі для мене це відійшло на якийсь задній план і я відчував, що борюся вже за інше і разом з цими людьми. Але навіщо обманювати. Звісно, будь якого бізнесмена турбує доля його бізнесу, його власності. Тому, звісно, будемо боротися і далі, а як вже вийде так і вийде.”

Сьогодні, другого вересня, з Нікополя надходить інформація про появу біля заводоуправління наметів і приїзд людей з Донецька.