Видана в 1998 році бібліографія праць Миколи Мушинки ледь умістилась в одному томі. Але і вона, попри всі намагання, не охоплює багатогранної праці вченого, який, здається, як мало хто, не промарнував жодної миті у своєму житті. Можна намагатись умістити життя Миколи Мушинки поміж студентською лавою і дипломом академіка, та це лише хронологія. До неї не ввійдуть, наприклад, літа, коли вченого комуністичний режим не допускав до бібліотеки і доводилось працювати опалювачем. Факт багатозначний, якщо врахувати, що Микола Мушинка не здався, а в тиші свого помешкання виношував наукові плани, що значно випереджали добу, в якій жив.
Є багато великих і менших наукових справ, які б не відбулись, якби не Микола Мушинка. Це, наприклад, повернуті імена, між якими забутий в Україні історик з Полтави Симон Наріжний, чи чеський етнограф Флоріан Заплетал, зусиллями якого збережені багато унікальних дерев’яних церков на Закарпатті. Це врятовані архіви, зокрема, ті, що стосуються історії Музею визвольної боротьби України в Празі. Микола Мушинка незамінний учасник наукових конференцій, до яких вносить важливу інтелектуальну інтонацію, і невтомний доповідач з широким колом наукових інтересів. Відомий український мистецтвознавець Олександр Федорук знає Миколу Мушинку по спільній роботі давно і відносить його до кола найбільш авторитетних учених-україністів.
О.Федорук: "Академік Микола Мушинка – це знакова постать не тільки, скажімо, в середовищі української метрополії у нас, в Україні. Він дуже відомий у цілому світі. Микола Мушинка – це мотор, великий генератор, який акумулює в собі надзвичайно велику кількість новаторських ідей, і ці ідеї він передає своїм друзям, колегам, учням. У нього велике гроно послідовників, велике гроно людей, які закохані в його темперамент, в його нестримну вдачу, що пов’язана з пошуком нових ідей, нових тем, проблем, і все це він робить успішно, з властивим йому оптимізмом. І його нинішній ювілей, можна сказати, є святом нашої української науки".
А що ж у самого Миколи Мушинки на робочому столі нині, в ювілейний рік ?
М.Мушинка: "Хотілось би багато чого, та я не є мрійником, а реалістом, і знаю, що після 70 років не зможу бути таким продуктивним, як раніше. Та все ж таки дещо хотів би зробити навіть ще цього року. А саме: в моєму календарі зазначено кілька поважних наукових конференцій у Словаччині, Чехії, але і в Ужгороді, Львові, Острозі, Києві. На кожній з них я б хотів виступити з чимось новим. Що торкається моїх видавничих планів, то вже понад 30 років я досліджую фольклор українських переселенців в Румунії з 1947 року, які живуть у Західній Чехії. Цього року в мене на столі вже лежить рукопис про їхній фольклор. Є в мене ще одне велике бажання: щоб у цьогорічних виборах в Україні, в нашій Україні, перемогли здорові сили, які виведуть державу з нинішньої кризи і зроблять її такою, якою ми і наші попередники уявляли її на порозі незалежності".
Попереду багато праці, а через те й у свій ювілейний рік Микола Мушинка поспішає.
Є багато великих і менших наукових справ, які б не відбулись, якби не Микола Мушинка. Це, наприклад, повернуті імена, між якими забутий в Україні історик з Полтави Симон Наріжний, чи чеський етнограф Флоріан Заплетал, зусиллями якого збережені багато унікальних дерев’яних церков на Закарпатті. Це врятовані архіви, зокрема, ті, що стосуються історії Музею визвольної боротьби України в Празі. Микола Мушинка незамінний учасник наукових конференцій, до яких вносить важливу інтелектуальну інтонацію, і невтомний доповідач з широким колом наукових інтересів. Відомий український мистецтвознавець Олександр Федорук знає Миколу Мушинку по спільній роботі давно і відносить його до кола найбільш авторитетних учених-україністів.
О.Федорук: "Академік Микола Мушинка – це знакова постать не тільки, скажімо, в середовищі української метрополії у нас, в Україні. Він дуже відомий у цілому світі. Микола Мушинка – це мотор, великий генератор, який акумулює в собі надзвичайно велику кількість новаторських ідей, і ці ідеї він передає своїм друзям, колегам, учням. У нього велике гроно послідовників, велике гроно людей, які закохані в його темперамент, в його нестримну вдачу, що пов’язана з пошуком нових ідей, нових тем, проблем, і все це він робить успішно, з властивим йому оптимізмом. І його нинішній ювілей, можна сказати, є святом нашої української науки".
А що ж у самого Миколи Мушинки на робочому столі нині, в ювілейний рік ?
М.Мушинка: "Хотілось би багато чого, та я не є мрійником, а реалістом, і знаю, що після 70 років не зможу бути таким продуктивним, як раніше. Та все ж таки дещо хотів би зробити навіть ще цього року. А саме: в моєму календарі зазначено кілька поважних наукових конференцій у Словаччині, Чехії, але і в Ужгороді, Львові, Острозі, Києві. На кожній з них я б хотів виступити з чимось новим. Що торкається моїх видавничих планів, то вже понад 30 років я досліджую фольклор українських переселенців в Румунії з 1947 року, які живуть у Західній Чехії. Цього року в мене на столі вже лежить рукопис про їхній фольклор. Є в мене ще одне велике бажання: щоб у цьогорічних виборах в Україні, в нашій Україні, перемогли здорові сили, які виведуть державу з нинішньої кризи і зроблять її такою, якою ми і наші попередники уявляли її на порозі незалежності".
Попереду багато праці, а через те й у свій ювілейний рік Микола Мушинка поспішає.
