“Європейським критерієм безпечності вважається 60% від ВВП. Тобто, Україна непогано показує себе стосовно запозичень. Цього року великих запозичень ще не було, хоча вони можуть відбутися під кінець року. Але це не виведе борг на якийсь небезпечний рівень. Якщо Україна буде нарощувати свій зовнішній борг, треба переконуватися, щоб ці гроші йшли на капітальні інвестиції, а не використовувалися для поточного споживання”.
Директор Інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександр Рябченко вважає, що Україні потрібно віддавати зовнішні борги, однак і для розвитку економіки брати нові:
“Наприкінці 90-х років – це були найпроблемніші кредити. І відсотки були великі, і було дуже складно з грошима. І Україна йшла на зовнішні запозичення, щоб виконати Державний бюджет. Зараз такої ситуації вже немає. Гроші можуть бути потрібні, як додатковий імпульс на економічний розвиток”.
За словами пана Рябченка, наразі український зовнішній борг перед іноземними країнами значно скоротився. Найбільші ж кредити Україна має у Світовому Банку та Міжнародному валютному фонді. Зовнішні українські борги мають двоїсту природу, каже директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський:
“З одного боку це борги перед міжнародними організаціями. Мова йде про такі інституції, як Світовий Банк та Міжнародний валютний фонд. Мова йде й про позики, які Україна отримувала випускаючи єврооблігації. Тримачами цих єврооблігацій є, як фінансові інституції, так і не фінансові інституції. І ще. Це ті гарантії, які надавала держава, коли запозиченнями займалися державні, або ж приватні підприємства, які отримували гарантії держави”.
За минулий рік сума прямого зовнішнього боргу скоротилася трохи більше, ніж на відсоток, від початку на п’ять відсотків. А взагалі експерти переконані, що якщо витрачати кредити розумно, то позичати їх вигідно.