Донедавна поляки їздили за роботою на Захід, але попит на польських спеціалістів тепер росте і на Сході. У східних регіонах Польщі останнім часом Інтернет та місцева преса кишать пропозиціями роботи в Україні. Польські фірми розшукують інженерів, менеджерів, комп’ютерників, механіків, торговців.
Фірми із цілої Польщі дають оголошення саме у Люблінському чи Підкарпатському регіонах, знаючи, що на сході можна знайти фахівців, які знають український менталітет та умови роботи в Україні. І їх не лякатимуть польські стереотипи про небезпеку ведення бізнесу за східним кордоном.
Керівник із вищою освітою, професійним досвідом, досконалим знанням російської або української та водночас однієї із західних мов, не з дешевих. В Україні він може розраховувати на зарплату до 20 тисяч євро у місяць, що набагато більше, ніж цей же фахівець може отримати на Заході.
Чому ж польські підприємці не приймають на керівні посади українців? Радіо Свобода запитало про це у варшавському відділенні однієї міжнародньої логістично-транспортної компанії. Говорить речниця фірми Йоанна Гавронська.
“Це особи із тамтешнім ставленням. Вони не конче розуміють, як ми хочемо вести свій бізнес. Є проблема, щиро кажучи, із чесністю тих працівників на Сході. Вони звикли до бізнесу не зовсім законного. Вони звикли, що існує "сіра зона". Це для них звично. Ми шукаємо золотої середини. Тобто осіб, які знають українську дійсність, але і наші методи управління. Ми б хотіли брати на роботу осіб із України, але важко знайти відповідних людей”.
Андрій Вєчорковський, представник краківської будівельної фірми, пояснює пошук польських спеціалістів для своєї фірми в Україні трохи інше.
“Коли ми реалізуємо якийсь проект в Україні, а наші послуги не є дешевими, це означає, що на місцевому ринку такі послуги не є широкодоступні. Тобто, це означає, що не було там ще подібних проектів. Отже, і людей із відповіднім досвідом бракує”.
Вже у 70х роках польські студенти могли виїздити на стажування до США чи у Західну Європу. Одним із таких студентів був колишній міністр фінансів Лешек Бальцеровіч. Поляки підкреслюють, що це їм виплатилося. Тепер цей капітал приносить прибутки. Україна ж лише на початку цього шляху, говорить Йоанна Гавронська.
“У нас це змінилося. У них також за якийсь час це поміняється. За якийсь час знайти працівників на Сході- це буде звичайне діло. Вони вивчаться. Це будуть звичайні менеджери. Але це ще трохи триває”.
А поки що у вузах Любліна основи українського законодавства вивчає понад сто осіб. А на вступних іспитах на російську філологію за одне місце змагається чотири кандидати.
Фірми із цілої Польщі дають оголошення саме у Люблінському чи Підкарпатському регіонах, знаючи, що на сході можна знайти фахівців, які знають український менталітет та умови роботи в Україні. І їх не лякатимуть польські стереотипи про небезпеку ведення бізнесу за східним кордоном.
Керівник із вищою освітою, професійним досвідом, досконалим знанням російської або української та водночас однієї із західних мов, не з дешевих. В Україні він може розраховувати на зарплату до 20 тисяч євро у місяць, що набагато більше, ніж цей же фахівець може отримати на Заході.
Чому ж польські підприємці не приймають на керівні посади українців? Радіо Свобода запитало про це у варшавському відділенні однієї міжнародньої логістично-транспортної компанії. Говорить речниця фірми Йоанна Гавронська.
“Це особи із тамтешнім ставленням. Вони не конче розуміють, як ми хочемо вести свій бізнес. Є проблема, щиро кажучи, із чесністю тих працівників на Сході. Вони звикли до бізнесу не зовсім законного. Вони звикли, що існує "сіра зона". Це для них звично. Ми шукаємо золотої середини. Тобто осіб, які знають українську дійсність, але і наші методи управління. Ми б хотіли брати на роботу осіб із України, але важко знайти відповідних людей”.
Андрій Вєчорковський, представник краківської будівельної фірми, пояснює пошук польських спеціалістів для своєї фірми в Україні трохи інше.
“Коли ми реалізуємо якийсь проект в Україні, а наші послуги не є дешевими, це означає, що на місцевому ринку такі послуги не є широкодоступні. Тобто, це означає, що не було там ще подібних проектів. Отже, і людей із відповіднім досвідом бракує”.
Вже у 70х роках польські студенти могли виїздити на стажування до США чи у Західну Європу. Одним із таких студентів був колишній міністр фінансів Лешек Бальцеровіч. Поляки підкреслюють, що це їм виплатилося. Тепер цей капітал приносить прибутки. Україна ж лише на початку цього шляху, говорить Йоанна Гавронська.
“У нас це змінилося. У них також за якийсь час це поміняється. За якийсь час знайти працівників на Сході- це буде звичайне діло. Вони вивчаться. Це будуть звичайні менеджери. Але це ще трохи триває”.
А поки що у вузах Любліна основи українського законодавства вивчає понад сто осіб. А на вступних іспитах на російську філологію за одне місце змагається чотири кандидати.