Одеський аеропорт. Паломники готуються в дорогу
на Умань.Із Поділля хасидизм поширився на Волинь, Галичину і Наддніпрянщину, пізніше – на Литву, Білорусь, Польщу, Румунію, Угорщину, згодом – на Канаду та США.
Почати з самого себе
Хасиди переконані у повсякчасній присутності Бога у кожному явищі, у цілковитій наповненості світу Богом. Людські справи залежать від Господа, проте і людина, на думку хасидів, своєю щирою молитвою та повсякденними добрими вчинками здатна, за Божого посередництва, впливати на світ.
«Існує талмудичний вислів: „Якщо всі люди покаються, то прийде Спаситель-Месія“. І тоді я вирішив зробити щось для цього. В успіху я не сумнівався, але з чого почати? Світ такий великий! І я вирішив почати зі своєї країни, яку знаю непогано. Але й країна моя надмір велика, чи не краще почати з мого міста? Але й місто моє величезне, почну-но я краще з моєї вулиці, ні – з мого дому, ні – з моєї родини. А, мабуть-таки, почну з самого себе!»
Хасиди вважають зайвими аскетизм та суворий піст, оскільки Богові більше бажане бадьоре і радісне служіння сповненої оптимізмом людини.
Найтісніше пов’язаний із Богом справжній праведник – цадик, душа якого перебуває на небі і сходить на землю тільки для допомоги іншим.
Рабі Нахман залишився серед послідовників
Одним із найбільш шанованих хасидами цадиків став правнук Баал Шем Това по материнській лінії, брацлавський рабин Нахман. 1800 року він залишив Брацлав і надалі мандрував містечками України, проповідуючи хасидизм. Він помер 18 жовтня 1810 року в Умані, напередодні сказавши своїм послідовникам: «Я хочу залишитися серед вас, і ви будете відвідувати мою могилу».
Відтоді щороку на свято Рош га-Шана тисячі хасидів із усього світу здійснюють паломництво на могилу Рабі Нахмана на околиці Умані і на могили інших праведників у Меджибожі, Полонному, Брацлаві та Бердичеві.