І все-таки які вони, ці молоді люди, виховані після розвалу Союзу РСР? Чи знають, що за життя тоді було?
Киргизький школяр Йангил каже:«Я чув, що Радянський Союз розпався у грудні 1991 року, мені батьки багато про це розповідали. Це були дуже важкі часи, коли людям багатьох речей не вистачало, коли люди допомагали одне одному, щоб вижити, це дуже важко було!»
15-річна вірменка Інга погоджується, що життя у радянських людей було важким – їй про це мати і бабуся розповідали. Інга живе з батьками у центрі Єревану, вивчає англійську мову і майже не розуміє російської.
Киянин Павло російською мовою володіє вільно, але мріє вивчити англійську, щоб вільно спілкуватись з європейськими однолітками. Для Павла Україна – це Вітчизна, це мати. А Радянський Союз – колишній жорстокий господар, який винищував народи цілих республік і досі не визнав своїх помилок. І заклики на кшталт “Назад у Радянський Союз!” Павло не сприймає:
«Унаслідок того, що “мізки промити” нам уже не встигли – ми вийшли дуже і дуже різні. Тобто, це люди з різними поглядами: комусь здається, певно, що у Радянському Союзі було багато хорошого. І я, на жаль, багатьох таких людей знаю, які поверхово про це все міркують. От зараз такі модні ліві настрої у багатьох молодіжних середовищах. Насправді, на мою думку, ці люди просто не хочуть замислюватись над тим, яка була у цього всього якість, яка у всього того була суспільна ціна – по-моєму, вони мислять стереотипами. Я не кажу за всіх, але таке теж є. Тобто, це покоління не совітське, але великою мірою постсовітське з усіма негараздами і недоліками постсовітського мислення, хоча і без пропаганди як такої».
Є надія, що молодь успішно поховає радянські стереотипи і пострадянське мислення, і пісня Back to the USSR – "Назад до СРСР" – викликатиме лише ностальгію за чудовими мелодіями ліверпульської четвірки – Beatles.