Бундестаґ - зал пленарних засіданьВодночас трапився інцидент і всередині парламенту. На трибуні гостей у залі пленарних засідань кілька відвідувачів розгорнули інший плакат, на якому іронічно зазначалося: “Бажання економіки недоторканні”. Але й це ще не все. На голови депутатів посипалися вирізані з паперу гроші, а двоє учасників акції перелізли через загорожу і з триметрової висоти стрибнули в зал пленарних засідань. Після цього в супроводі працівників парламенту вони спокійно полишили приміщення.
Попри протести, охорону в Бундестазі посилювати не будуть
Гасло на фасаді Бундестагу протрималося теж недовго. Поліція швиденько його зняла, а демонстрантів затримали для з’ясування їхніх персон. Попри такий інцидент, керівництво німецького парламенту не збирається посилювати в Бундестазі заходи охорони.
Говолова німецького парламенту Норберт Ламмерт каже, що німецький Бундестаг – це не зона особливо суворого режиму, а народне представництво. Громадськість зацікавлена, щоб, відвідуючи власне представництво, не потерпати при цьому від перебільшеного рівня контролю, вважає Ламмерт.
Невдовзі після такого інциденту депутати перервали засідання і розійшлися по домівках. Однак ця вимушена перерва сталася не через акції протесту, а з іншої досить банальної причини: через відсутність кворуму. Те, що на засіданні бракувало депутатів, з’ясувалося завдяки опозиції.
Як німецькі депутати голосують
Ліберали та “зелені” хотіли викликати до парламенту федерального міністра в справах сім’ї, оскільки під час дебатів обговорювали політику щодо підтримки родин. Для реалізації такої пропозиції довелося проводити поіменне голосування. На відміну від Верховної Ради, депутати Бундестаґу не голосують за своїх відсутніх колег. У німецькому парламенті депутатів рахують у прямому сенсі поголівно. При голосуванні з приводу особливо важливих питань всіх депутатів спочатку просять полишити зал, а потім повернутися до нього через одну з трьох дверей, над якими висять написи “За”, “Проти” або “Утримався”. Такий вид голосування носить досить колоритну назву “баранячий стрибок”.
Так от, більшісь депутатів була проти того, щоб викликати до парламенту міністра у справах родини. Крім того, з’ясувалося, що в залі присутні менше трьохсот народних обранців. Оскільки цієї кількості депутатів не досить для того, щоб ухвалювати якісь рішення, заступник голови парламенту Вольфґанґ Тірзе, який вів засідання, вирішив відправити депутатів відпочивати.