Марина ЛитвиненкоМарина Литвиненко: Я розпочну відповідати на це запитання трохи з передісторії. Майже 4 місяці знадобилося, щоб Королівська прокуратура висунула звинувачення Луґовому. Це свідчить, що доказова база зібрана була дуже серйозна, незважаючи на те, що з першого дня Луґовой передбачав, що він був підозрюваний, хоча він ніколи не вважав себе підозрюваним. Але тоді, коли Королівська прокуратура оголосила його винним у смерті мого чоловіка, у мене сумнівів щодо цього немає жодних. І в даному разі він для мене винний. І його заяви на прес-конференції, принаймні для мене, це лише форма захистити себе. Причому не найкраща форма, тому що ще взимку йому пропонували приїхати в Лондон. І якщо він вважав себе невинним, він міг довести це. Але він цього не зробив. І лише після того, як було висунуте звинувачення, він озвучив усі свої припущення на цій прес-конференції. Я ще раз хочу сказати: для мене він убивця мого чоловіка. І мені не хотілося б коментувати те, про що він говорить.
Радіо Свобода: Скажіть, а в Олександра було відчуття небезпеки? Він говорив вам про це?
Марина Литвиненко: Так, було. Особливо після заяви минулого літа, коли офіційно було ухвалена російським парламентом ця ліцензія. Може, це по-іншому звучить, але це фактично ліцензія на вбивство. І коли Саша мені сказав про це, я відчула в його голосі якусь напругу, серйозність. Якщо чесно, я не дуже в це повірила. Тому що, перебуваючи в Англії, в це дуже важко повірити, що офіційно держава може ухвалити такий закон. Я думаю, що Саша почав непокоїтися більше про інших людей, аніж про себе. А потім, коли ми отримали британське громадянство, в жовтні, здається, це дало ще більшу впевненість в безпеці. Хоча буквально за тиждень до цього була вбита Анна Політковська, що підтвердило Сашину впевненість у тому, що дійсно є реальні списки на усунення людей, котрі критикують нинішній режим в Росії. І Саша знав, що він також у цьому списку. Але він не думав, що це колись буде.
Радіо Свобода: А він вдавався до якихось заходів безпеки стосовно своїх найближчих людей — Вас і сина?
Марина Литвиненко: Це не було щось таке надприродне. Просто Саша зайвий раз нагадував, щоб я якось слідкувала, щоб Толя сам кудись не ходив. Толя — це наш син. Нічого такого надприродного і спеціального не було, ні. Ми були так само відкриті і доступні для спілкування, для поїздок. Ні, нічого такого не було, тому що, ну, якось він був упевнений, що він в Англії, що тут він у безпеці.
Радіо Свобода: Ви вважаєте, що Луґовой, так би мовити, не єдиний винний в отруєнні Олександра?
Марина Литвиненко: Луґовой — інструмент. І дійсно, у нього не було мотивів, як він і заявляє. Я погоджуюся з цим. Він не був Сашиним ворогом — я також із цим погоджуюсь. Хоча і друзями вони не були. Але я впевнена, що за його спиною стояла така машина, якій він не міг протистояти. І я можу припустити: він навіть не знав, якими засобами він убиває мого чоловіка. Але те, що він знав, що це вб’є мого чоловіка, це я знаю. І це я стверджую.
Матеріали до теми:
Нове у справі Литвиненка: обвинувачуваний росіянин Луґовой переходить у наступ. Лондон наголошує, що справа суто карна Британський уряд вирішив не робити офіційних заяв щодо можливої участі російських спецслужб в убивстві Александра Литвиненка Британська прокуратура готова висунути звинувачення у вбивстві Александра Литвиненка російському громадянину Андрею Луговому Британські слідчі передали справу про вбивство Александра Литвиненка до прокуратури
