Коли харчі стають отрутою

Минулого тижня спеціалісти управління ветеринарної медицини виявили підпільний цех в Хустському районі Закарпатської області. На підприємстві виготовляли сосиски, сардельки та ковбасні вироби й відправляли в дитячі табори, школи, садочки. Коли перевірити виробництво прийшли ветеринари, всю виготовлену продукцію власники… просто скинули в розташоване поряд озеро. Каже директор Закарпатської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Михайло Опаленик:

«Щодо цієї продукції, яку ми виявили на Хустині, вся вона була зроблена в антисанітарних умовах! Ми як прийшли й побачили — це було чудо! Все в пилюці, бруді! Посіяли ми ці сосиски в бак відділі на наявність «середовища» — заростало повністю, не можна було навіть визначити, що то були за бактерії та як їх типізувати. Там була й сальмонелла, й кишкова паличка, і все, що хочете. А такі ковбаси йшли дітям, в школи, й так далі…»

Без сертифікатів якості і без якості – контрабандне м’ясо

Ветеринари нарікають не лише на вітчизняну продукцію, кажуть, контрабандної також вистачає. Лише за п’ять місяців цього року спеціалісти ветеринарної служби області виявили 409 тонн м’ясо-ковбасних виробів, які не мали сертифікатів якості, а нерідко й взагалі документів про походження. За словами начальника управління ветеринарної медицини в Закарпатській області Юрія Садварі, нинішнє законодавство не дозволяє навіть знищити цю продукцію:

«Тому що людина, яка, згідно з законодавством, є власником, може сказати, що везе для себе 5 тонн ковбасних чи інших виробів. Ми йому не можемо доказати нічого. Бо через суд «пройшло» рішення, ми законослухняні, мусимо виконувати вирок, і повертати йому вилучену продукцію. А потім ця продукція мігрує з ринку на ринок…»

Не все гаразд не лише на ринках Закарпаття, а й в супермаркетах. Особливу увагу споживачів ветеринари просять приділити рибі. Тим більше, що псуванню цієї продукції сприяють погодні умови, й, відповідно, недотримання продавцями температурних режимів зберігання продукції. А тим часом самі закарпатці, зважаючи на повідомлення ветеринарів, взагалі впадають в розпач: кажуть, не знають, кому вже й довіряти, де взагалі купувати продукти харчування? Каже 33-річна ужгородка Наталка, яка працює на митниці:

«Після того, як я кілька разів подивилася, що продають на ринках, особливо влітку, і як воно зберігається, і знаючи, як воно транспортується, я не купую! Я краще переплачу і куплю нормальне. Більше того, я намагаюся остерігатися імпортного м’яса, особливо птиці, бо знаю, що там багато гормонів, антибіотиків. Та й вимагати від бозна-якого виробника у випадку чогось певного відшкодування практично нереально».

Мізерні штрафи не знижують ризиків отруїтися

Ветеринари скаржаться, що роблять багато перевірок, але результатів майже не видно: порушники санітарних правил взагалі не бояться штрафних санкцій. Та й справді, 8,5 гривень адміністративного покарання не лякають сьогодні нікого. Юрій Садварі розповів Радіо Свобода, що разів двадцять звертався з проханнями переглянути штрафи та види покарання до уряду, свого департаменту, народних депутатів — жодної реакції. Він каже, в таких умовах людям залишається сподіватися на власну пильність.

Матеріали до теми:

• В українській ковбасі немає українського м’яса? • Генетично модифіковані продукти: що це і з чим його їдять? • М’ясо і м’ясні продукти: хочеш справжнє – плати дорожче • Що вживали — не відали. • Право споживати. Як купувати, але не “купуватись”. • Споживачі. Чи захищені і від кого? • Продукти неякісні, а їсти хочеться все одно. • Генне втручання.