Дніпропетровська міська рада виділяє 2,5 млн грн на російську мову

Почути українську мову в маршрутці чи магазині Дніпропетровська практично неможливо. «Будь ласка» чи «перепрошую» – і ти предмет неприхованого здивування довколишніх. Тому навіть вихідці з традиційно україномовних придніпровських сіл у місті переходять на російську – ламають язика, але говорять.

«Російську мову ніхто не притісняє....»

Пенсіонерка пані Раїса мешкає у Дніпропетровську кілька десятиліть. Рідну мову не забула, але у побуті намагається говорити, «як усі». Жінка дивується рішенню міськради щодо російської мови: «Ніякого утиску немає, і ніколи не було. Як тільки вибори – починається… Російську мову ніхто не притісняє, багато книжок, газет, ми всі спілкуємось. Це просто політики «будоражать» нерви, щоб підкупити людей».

Дніпропетровські «регіонали» переконують: підтримка російської є нагальною потребою. Мовляв, стурбовані – за роки незалежності частка дітей, що навчаються українською, зросла вчетверо. Відтак за бюджетні гроші створять Російський культурний центр, проводитимуть олімпіади та конференції, закуплять російськомовні книжки для бібліотек. Перед виборами партійцям заболіло – діти мають читати Достоєвського та Толстого в оригіналі.

Регіонал Дмитро Безуглий каже, що підтримка російської буде всебічною: «Підтримаємо бібліотеки, будемо насичувати книгами школи, щоб діти мали доступ до нормальної літератури без перекладу російською мовою».

Захищають чуже, коли своє в занепаді

Рішення щодо підтримки російської мови багато хто сприйняв з обуренням. Лідер обласної організації Української народної партії Анатолій Сокоринський називає це відвертим блюзнірством – захищати чуже, коли своє в занепаді: «Ця програма розроблена, в той час коли абсолютно занедбана українська культура. У Дніпропетровську не виходить жодної української газети по суті, а зареєстровано біля 200. А народ живе досі вимірами російської імперії, йому так щемить, коли думають про російську культуру, бо ніколи не вчили його українській культурі. Єдина мета – спекуляція».

Російська мова важливіша, ніж дороги та освітлення міста

2,5 млн грн на російську мову – це удвічі більше, ніж місто витрачає за рік на дороги чи на освітлення. Занадто щедрий подарунок, впевнений оглядач однієї з місцевих газет Костянтин Когтянц: «Вони витрачають гроші на купівлю книг з російських видавництв, коли у нас і так їх три чверті. У той же час у них немає грошей на соціальні питання. Ще треба подивитись, які книги, бо в Росії зараз такі видаються. Взяв у бібліотеці 5 детективів, відкриваю один: хороші росіяни і погані особи кавказької національності. Вже до детективів дійшло!»

Російській мові певною мірою пощастило – рішення затвердили на хвилі передвиборної кампанії. Як виглядає, подібним чином підтримувати мови інших нацменшин не збираються. Тим часом проукраїнські сили готуються оскаржувати ухвалу міськради в суді, обіцяють дійти аж до Верховного.