Варшав''янин Ярема Дубєль – типовий представник покоління «польської трансформації». Таких польські журналісти почали називати «трансформерсами», тобто тими, котрі спричинили зміни.
Ярема Дубєль політичну роботу почав ще у 70-ті роки, коли став членом профспілки «Солідарність». У 80-ті роки був активістом підпільних структур профспілки. Зараз пан Дубєль зовсім відійшов від політики. Він зосереджується лише на своєму сімейному та професійному житті. Нинішня Польща сильно відрізняється від того ідеалу, заради якого він свого часу ризикував своєю свободою.
Ярема Дубєль: «Для нас колись єдиним кредо була солідарність з усіма суспільними верствами, задля того, щоб усім, не лише деяким, було краще жити. Із жалем я спостерігав, як з плином часу деякі мої впливові друзі, що обіймали державні посади, думали лише про свою особисту вигоду. Колишні ідеали ставали для них із кожним днем більш чужими».
Поступитися місцем більш прагматичному поколінню
Трансформерсам, таким як пан Дубєль, нині 45-50 років. Більшість із них починала зріле життя на хвилі революційного піднесення 90-х років. А зараз, на думку оглядачів, цим людям довелося поступитися місцем на політичній арені більш прагматичному поколінню.
Людвіка Вуєц, яка у 90-ті роки обіймала впливові посади у державних та самоврядних гілках влади, зазначає: «У ті роки в державних структурах панував час стихії. Зараз від урядовців вимагають професійної підготовки. Правда така, що ці вміння одні засвоїли, а інші, зайняті проблемами революції, ні. На мою думку, ми сьогодні у Польщі свідки природної зміни поколінь. Одні миряться із тим, інші – ні».
Суспільний рух «Солідарність» у 80-ті роки нараховував 10 мільйонів членів, і далеко не всі з них переживають розчарування. На думку соціологів, покоління ідеалістів-революціонерів не визначає загального настрою польського суспільства, більшість якого, згідно з опитуваннями, задоволена змінами, що відбулися упродовж останніх двох десятиліть, і оптимістично дивляться у майбутнє.
Ярема Дубєль політичну роботу почав ще у 70-ті роки, коли став членом профспілки «Солідарність». У 80-ті роки був активістом підпільних структур профспілки. Зараз пан Дубєль зовсім відійшов від політики. Він зосереджується лише на своєму сімейному та професійному житті. Нинішня Польща сильно відрізняється від того ідеалу, заради якого він свого часу ризикував своєю свободою.
Ярема Дубєль: «Для нас колись єдиним кредо була солідарність з усіма суспільними верствами, задля того, щоб усім, не лише деяким, було краще жити. Із жалем я спостерігав, як з плином часу деякі мої впливові друзі, що обіймали державні посади, думали лише про свою особисту вигоду. Колишні ідеали ставали для них із кожним днем більш чужими».
Поступитися місцем більш прагматичному поколінню
Трансформерсам, таким як пан Дубєль, нині 45-50 років. Більшість із них починала зріле життя на хвилі революційного піднесення 90-х років. А зараз, на думку оглядачів, цим людям довелося поступитися місцем на політичній арені більш прагматичному поколінню.
Людвіка Вуєц, яка у 90-ті роки обіймала впливові посади у державних та самоврядних гілках влади, зазначає: «У ті роки в державних структурах панував час стихії. Зараз від урядовців вимагають професійної підготовки. Правда така, що ці вміння одні засвоїли, а інші, зайняті проблемами революції, ні. На мою думку, ми сьогодні у Польщі свідки природної зміни поколінь. Одні миряться із тим, інші – ні».
Суспільний рух «Солідарність» у 80-ті роки нараховував 10 мільйонів членів, і далеко не всі з них переживають розчарування. На думку соціологів, покоління ідеалістів-революціонерів не визначає загального настрою польського суспільства, більшість якого, згідно з опитуваннями, задоволена змінами, що відбулися упродовж останніх двох десятиліть, і оптимістично дивляться у майбутнє.