У Дніпропетровську повертають із забуття імена визначних краян

Письменник Валер’ян Підмогильний, історик Дмитро Яворницький, культуролог Андріан Кащенко, архітектор Дмитро Скоробагатов, біолог Іван Акінфієв… Імена десятків визначних краян у Дніпропетровську наразі належним чином не шанують, кажуть місцеві дослідники.

Повернути містові історичну пам’ять і встановити меморіальні знаки на честь усіх видатних земляків, патріотів краю та України, чиї імена незаслужено забули, а то й навмисно замовчували – ось головна мета проекту «Пам’ять, події та персоналії».

Один із ентузіастів, доктор історичних наук професор Варфоломій Савчук переконаний: проект допоможе «заповнити нішу», фактично видалену з історії міста ХХ століття – через сформований стереотип Дніпропетровська як промислового центру майже повністю було загублено гуманітарну складову його історії.

Програми вшанування не було – тепер буде

Визначні громадсько-політичні діячі, педагоги, архітектори, краєзнавці й досі залишаються не знаними, каже Варфоломій Савчук: «Гуманітарна сфера, сфера увічнення пам’яті наших земляків, які були тут, які залишили слід у місті, якось зараз не популярна. Немає ані якоїсь владної програми, ані приватної».

За програмою, яку розробили історики та краєзнавці, уже цього року в місті з’являться меморіальні дошки або барельєфи на честь дев’ятьох визначних людей. Найближчим часом планують встановити таблички, присвячені письменникові Валер’яну Підмогильному – на будівлі літературного музею, історику Дмитрові Яворницькому – на колишньому «Українському будинку», архітекторові Дмитру Скоробагатову – на будинку в центрі міста, де він мешкав.

Долучитись до проекту можуть усі небайдужі. Ініціативна група закликає мешканців подавати свої пропозиції щодо кандидатур для увічнення.

Про головні критерії відбору розповів фахівець Центру охорони історико-культурних цінностей Валентин Старостін: «У першу чергу це люди, які багато зробили для нашого міста. Вони можуть не бути всесвітньо відомими, але для нашого міста – знакові, і навпаки – які стали знаковими для світу, для України».

Сьогодні – «останній шанс»

Крім популяризації визначних земляків, ініціатори проекту сподіваються ще й на те, що меморіальні дошки стануть своєрідними «охоронними грамотами» для старих будівель, допоможуть захистити те, що нищиться заради нових будинків та торговельних центрів.

Директор літературного музею Олена Аліванцева вважає, що сьогодні – «останній шанс встигнути врятувати те, що безжально знищується»: «Знищується історична пам’ять міста, будівлі, стирається історія».

Що ж до практичної реалізації задуму, то, як і належить за законом, дозволи на встановлення меморіальних дощок науковці проситимуть у місцевої влади. Вони сподіваються, що для відмови не буде підстав: художньою якістю пам’ятних знаків опікуються фахівці.