Сербське місто, подібно до українського, назву отримало за старою церквою білого кольору. Хоча виникло воно на сімсот років пізніше, ніж українське з такою ж назвою.
Колись це було австро-угорське місто, котре 1717 року заснував німецький граф Мерці, організовуючи масову колонізацію місцевості німцями. Незабаром Біла Церква стала гарним та багатим містом, у якому люди займалися майже всіма ремеслами та торгівлею, але насамперед виноградарством та виготовленням якісного вина.
Гуляючи казковим містом з чудовими парками, мальовничими вулицями та фасадами барокового стилю, натрапляємо на старий будинок. «Відоме білоцерківське вино та ракію колись випивали саме тут. Ця, сьогодні занедбана та похмура, хата є найстаршим будинком у Білій Церкві. Недавно вона відсвяткувала свій двісті тринадцятий день народження. Це колись була відома міська кав’ярня-ресторан „Золотий олень“, улюблене місце молоді», – пригадує історію будівлі старий мешканець Лазар Аврамов.
Сербська Біла Церква розташована в котловині на схилах Карпатських гір, на крайньому південному сході краю Воєводина, недалеко від румунського кордону.
Місто називають ще і «Сербською Венецією», тому що розташоване воно неподалік течій кількох річок та системи озер із кришталево чистою водою, у яких влітку можна купатися.
Народне повір’я цих країв каже, що саме в цих озерах вода є найчистішою. Це підтвердив і Міодраґ Дражич, який щодня там купається, як тільки починаються теплі дні.
«Вода дуже приємна та чиста. Кажуть, що тут є близько шести джерел. Ця вода постійно відновлюється. Бачу, що тут є і якісь насоси для зрошування навколишніх ділянок, так що певну кількість води з озера видобувають, а джерела забезпечують його новою водою, тому вода в озері завжди приємна для купання й чиста», – пояснює він.
На озерах кожен зможе знайти місце для себе: можна обрати озеро з дикими пляжами, недоторканою природою або озеро з усіма перевагами цивілізації – душами, ресторанами, ласощами, спортивними теренами, водяним спортом та планерами напрокат.
Озера виникли невипадково, розповів Радіо Свобода пан Лазар Аврамов: «З’явились вони в результаті видобутку гравію, який із цих озер вибирають уже шістдесят років. Кажуть, що тут зустрічаються і річкові мінерали, і навіть золото».
А ще кажуть, що це золото з озер Білої Церкви замуроване у бетонних стовпах, споруджених уздовж цілої колишньої Югославії.
А річки, разом зі згаданими озерами, є прекрасним місцем і для рибалок.
Околиця Білої Церкви є надзвичайною природною скарбницею, тому міщани радять туристам покататися на велосипеді.
Гірське повітря, яке доходить зі схилів Карпат, пагорби, вкриті фруктовими садами та виноградниками, кришталево чисті озера, велика кількість сонячних днів упродовж року та домашня кухня білоцерківців перетворює цей регіон на місце для незабутнього відпочинку.
Колись це було австро-угорське місто, котре 1717 року заснував німецький граф Мерці, організовуючи масову колонізацію місцевості німцями. Незабаром Біла Церква стала гарним та багатим містом, у якому люди займалися майже всіма ремеслами та торгівлею, але насамперед виноградарством та виготовленням якісного вина.
Гуляючи казковим містом з чудовими парками, мальовничими вулицями та фасадами барокового стилю, натрапляємо на старий будинок. «Відоме білоцерківське вино та ракію колись випивали саме тут. Ця, сьогодні занедбана та похмура, хата є найстаршим будинком у Білій Церкві. Недавно вона відсвяткувала свій двісті тринадцятий день народження. Це колись була відома міська кав’ярня-ресторан „Золотий олень“, улюблене місце молоді», – пригадує історію будівлі старий мешканець Лазар Аврамов.
Сербська Біла Церква розташована в котловині на схилах Карпатських гір, на крайньому південному сході краю Воєводина, недалеко від румунського кордону.
Місто називають ще і «Сербською Венецією», тому що розташоване воно неподалік течій кількох річок та системи озер із кришталево чистою водою, у яких влітку можна купатися.
Народне повір’я цих країв каже, що саме в цих озерах вода є найчистішою. Це підтвердив і Міодраґ Дражич, який щодня там купається, як тільки починаються теплі дні.
«Вода дуже приємна та чиста. Кажуть, що тут є близько шести джерел. Ця вода постійно відновлюється. Бачу, що тут є і якісь насоси для зрошування навколишніх ділянок, так що певну кількість води з озера видобувають, а джерела забезпечують його новою водою, тому вода в озері завжди приємна для купання й чиста», – пояснює він.
На озерах кожен зможе знайти місце для себе: можна обрати озеро з дикими пляжами, недоторканою природою або озеро з усіма перевагами цивілізації – душами, ресторанами, ласощами, спортивними теренами, водяним спортом та планерами напрокат.
Озера виникли невипадково, розповів Радіо Свобода пан Лазар Аврамов: «З’явились вони в результаті видобутку гравію, який із цих озер вибирають уже шістдесят років. Кажуть, що тут зустрічаються і річкові мінерали, і навіть золото».
А ще кажуть, що це золото з озер Білої Церкви замуроване у бетонних стовпах, споруджених уздовж цілої колишньої Югославії.
А річки, разом зі згаданими озерами, є прекрасним місцем і для рибалок.
Околиця Білої Церкви є надзвичайною природною скарбницею, тому міщани радять туристам покататися на велосипеді.
Гірське повітря, яке доходить зі схилів Карпат, пагорби, вкриті фруктовими садами та виноградниками, кришталево чисті озера, велика кількість сонячних днів упродовж року та домашня кухня білоцерківців перетворює цей регіон на місце для незабутнього відпочинку.