У щорічному звіті Комітету захисту журналістів сказано, що головними проблемами у діяльності працівників преси у 2007 році були: обмеження їхньої діяльності урядами під різними приводами державної доцільності (наприклад, у Китаї), обвинувачення журналістики в криміналі в Росії та Середній Азії, правовий тиск на журналістів в арабському світі.
Вбивства стали остаточною формою цензури у світі
Поширена практика насильства над журналістами.Уже другий рік найбільше гине журналістів в Іраку – у 2007 там були вбиті при виконанні професійних обов’язків 32 працівники преси. У звіті КЗЖ сказано, що «вбивства стали остаточною формою цензури у світі». За журналістську діяльність у минулому році було вбито щонайменше 65 осіб ( у 2006 – 56) і ще 23 випадки загибелі журналістів розслідуються сьогодні КЗЖ. За останні 15 років лише у 1994 році загинуло більше, ніж у 2007 році, – 66 журналістів. «Найбільша загроза для журналістів – це безкарність для їхніх переслідувачів», — сказано у звіті американських правозахисників.
Обвинувачення журналістів у кримінальних злочинах або ж у «екстремізмі» стали законодавчою практикою в Росії, тут же часто вбивають журналістів, і, як правило, ці злочини залишаються безкарними.
Українські працівники преси стали «вразливими для різних зловживань»
У звіті Комітету захисту журналістів наголошується, що в Україні у 2007 році працівники преси стали «вразливими для різних зловживань» унаслідок гострої, хаотичної політичної боротьби між різними політичними силами. Також відзначено, що в умовах високої комерціалізації засобів ЗМІ в Україні зросла кількість чисто комерційних засобів інформації, і це не сприяло посиленню боротьби проти корупції та злочинів у системі правосуддя, яка, за словами звіту КЗЖ, не в змозі нормально захистити журналістів «від погроз, переслідувань та інших важких злочинів».
Згаданий звіт відзначає, що у 2007 році «українська преса продовжувала пристосовуватися до політичної доцільності». Відзначено, що особливо атакували засоби інформації з намаганням підпорядкувати їх собі за часів прем’єрства Віктора Януковича і після призначення головою Комітету з телебачення і радіомовлення його протеже Едуарда Прутника. Тоді було закрито на Першому національному телеканалі гострополітичну програму «Толока». Також здійснювалася атака на голову парламентського комітету зі свободи слова Андрія Шевченка.
З такими висновками погоджується голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров: «Журналісти всі залежні від того, хто їм платить. А у нас, на жаль, прийнято, що той, хто платить, той диктує, що і як писати. І журналіст потрапляє у залежність. Навіть якщо він захоче написати про щось, так це просто не надрукують. Це призводить просто до самоцензури і до того, що журналістика стає нецікавою, і на серйозні теми взагалі пишуть мало. Є окремі журналісти, які тримаються, але їх дуже мало».
У звіті Комітету захисту журналістів також наголошується, що нова помаранчева влада в Україні не виконала низки своїх зобов’язань щодо свободи преси, зокрема, донині не створено незалежного громадського мовлення. Крім цього, всупереч обіцянкам Президента Ющенка, не доведена до кінця справа Гонгадзе.
Вбивства стали остаточною формою цензури у світі
Поширена практика насильства над журналістами.Уже другий рік найбільше гине журналістів в Іраку – у 2007 там були вбиті при виконанні професійних обов’язків 32 працівники преси. У звіті КЗЖ сказано, що «вбивства стали остаточною формою цензури у світі». За журналістську діяльність у минулому році було вбито щонайменше 65 осіб ( у 2006 – 56) і ще 23 випадки загибелі журналістів розслідуються сьогодні КЗЖ. За останні 15 років лише у 1994 році загинуло більше, ніж у 2007 році, – 66 журналістів. «Найбільша загроза для журналістів – це безкарність для їхніх переслідувачів», — сказано у звіті американських правозахисників.
Обвинувачення журналістів у кримінальних злочинах або ж у «екстремізмі» стали законодавчою практикою в Росії, тут же часто вбивають журналістів, і, як правило, ці злочини залишаються безкарними.
Українські працівники преси стали «вразливими для різних зловживань»
У звіті Комітету захисту журналістів наголошується, що в Україні у 2007 році працівники преси стали «вразливими для різних зловживань» унаслідок гострої, хаотичної політичної боротьби між різними політичними силами. Також відзначено, що в умовах високої комерціалізації засобів ЗМІ в Україні зросла кількість чисто комерційних засобів інформації, і це не сприяло посиленню боротьби проти корупції та злочинів у системі правосуддя, яка, за словами звіту КЗЖ, не в змозі нормально захистити журналістів «від погроз, переслідувань та інших важких злочинів».
Згаданий звіт відзначає, що у 2007 році «українська преса продовжувала пристосовуватися до політичної доцільності». Відзначено, що особливо атакували засоби інформації з намаганням підпорядкувати їх собі за часів прем’єрства Віктора Януковича і після призначення головою Комітету з телебачення і радіомовлення його протеже Едуарда Прутника. Тоді було закрито на Першому національному телеканалі гострополітичну програму «Толока». Також здійснювалася атака на голову парламентського комітету зі свободи слова Андрія Шевченка.
З такими висновками погоджується голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров: «Журналісти всі залежні від того, хто їм платить. А у нас, на жаль, прийнято, що той, хто платить, той диктує, що і як писати. І журналіст потрапляє у залежність. Навіть якщо він захоче написати про щось, так це просто не надрукують. Це призводить просто до самоцензури і до того, що журналістика стає нецікавою, і на серйозні теми взагалі пишуть мало. Є окремі журналісти, які тримаються, але їх дуже мало».
У звіті Комітету захисту журналістів також наголошується, що нова помаранчева влада в Україні не виконала низки своїх зобов’язань щодо свободи преси, зокрема, донині не створено незалежного громадського мовлення. Крім цього, всупереч обіцянкам Президента Ющенка, не доведена до кінця справа Гонгадзе.