Напівзруйнований спортивно-культурний центр, схований у лісі біля курортного містечка Джермук, пропонує захопливий погляд на Вірменію періоду Радянського Союзу.

Занедбаний комплекс (відомий свого часу як «Курзал») простягається на 80 метрів уздовж берега невеликого озера, що живиться гірськими потоками.

Всередині білі гіпсові бюсти спостерігають за величезним центральним атріумом.

Це скульптури видатних (і, мабуть, прорадянських) вірменських письменників, художників та музикантів.

Басейн, що нагадує образки з Чорнобиля, на західному кінці центру. Старший чоловік, який попросив називати себе «один із небайдужих мешканців Джермука», розповів Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода, що будівництво центру розпочалося на початку 80-х років і було завершене лише за кілька років до розпаду Радянського Союзу у 1991 році.

Корпус малого басейника поруч із головним. Як розповів чоловік, крім спортивного басейну, був колись і відкритий басейн на даху будівлі, і влітку там влаштовували вечірки.

Латунна скульптура назовні будівлі дає знати про культурні заходи, що проводилися всередині.

У велетенському концертному залі для музичних і театральних заходів на східному кінці будівлі. Схоже, це залишки сцени, яка могла обертатися.

Радянський стіл для міні-футболу в підвальному приміщенні.

Рельєфи з гіпсу виготовлені на полістироловій основі.

Місцевий чоловік розповів Радіо Свобода, що після розпаду СРСР будівлю придбав вірменський бізнесмен. Підприємець, як кажуть, погодився відновити центр, але наразився на фінансові проблеми. Будівлю забрав собі вірменський банк, який зараз і володіє зруйнованим майном.

Бюсти, що лежать у липкій грязюці в кутку будівлі. Майбутнє центру неясне, але місцевий чоловік каже, що «з року в рік вона ще більше розвалюється», і дощі помітно прискорюють цей процес.

Пляшки з-під мінералки радянських часів у кімнаті, заповненій різноманітними уламками.

Принаймні дві кам’яні статуї прикрашають ту частину території, за якою досі доглядає міська влада. Людина, яка пам’ятає розквіт центру, розповідає, наскільки сумно спостерігати за його невпинним руйнуванням, але каже Радіо Свобода: «Я просто щасливий, що люди прийшли запитати про Джермук».